Ісая 31
1 Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на ко́ней спираються, і на колесни́ці надію свою́ покладають, — вони бо числе́нні! та на верхівці́в, — бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не зверта́ються!
Вай де чей че се кобоарэ ын Еӂипт дупэ ажутор, се бизуе пе кай ши се ынкред ын мулцимя карелор ши ын путеря кэлэрецилор, дар ну привеск спре Сфынтул луй Исраел ши ну каутэ пе Домнул!
2 Та мудрий і Він, і спрова́дить лихе, і Своїх слів не відмінить, і піді́йметься Він проти дому безбожних, і проти помочі несправедливих.
Дар ши Ел есте ынцелепт ши адуче ненорочиря ши ну Ышь я ворбеле ынапой, чи Се ридикэ ымпотрива касей челор рэй ши ымпотрива ажуторулуй челор че сэвыршеск нелеӂюиря.
3 А Єгипет — не Бог, а люди́на, а коні їхні — тіло, не дух: як простя́гне Господь Свою руку, то спіткне́ться пома́гач, впаде́ і підпома́ганий, — і ра́зом вони всі погинуть!
Кэч еӂиптянул есте ом, ну Думнезеу, ши каий луй сунт карне, ну дух. Доар мына сэ-Шь ынтиндэ Домнул, ши окротиторул се ва клэтина, яр чел окротит ва кэдя ши вор пери ку тоций.
4 Бо до мене Господь сказав так: Як му́ркає лев чи левчу́к над своєю здоби́ччю, хоч покликана буде на нього юрба́ пастухів, він голосу їхнього не лякається, та не боїться їхнього крику, — так зі́йде Господь Саваот воюва́ти на Сіонській горі та на взгі́р'ї її!
Кэч аша мь-а ворбит Домнул: „Кум муӂеск леул ши пуюл де леу асупра прэзий, ын чуда тутурор пэсторилор стрыншь ымпотрива лор, ши ну се ынспэймынтэ де гласул лор, нич ну се сперие де нумэрул лор, аша Се ва коборы ши Домнул оштирилор сэ лупте пе мунтеле Сионулуй ши пе дялул луй.
5 Як пта́хи летю́чі пташа́т, так Єрусалима Господь Саваот охоро́нить, охоро́нить літа́ючи, та збереже́, пощади́ть та врятує!
Кум ышь ынтинд пэсэриле арипиле песте пуий лор, аша ва окроти Домнул оштирилор Иерусалимул, ыл ва окроти ши-л ва избэви, ыл ва круца ши-л ва мынтуи.”
6 Верніться до Того, від Кого далеко відпа́ли, сино́ве Ізраїлеві!
Ынтоарчеци-вэ ла Ачела де ла каре в-аць абэтут мулт, копий ай луй Исраел!
7 Бо дня того обри́дить собі чоловік божків срібних своїх та бовва́нів своїх золотих, що вам наробили на гріх руки ваші.
Кэч, ын зиуа ачея, фиекаре ышь ва лепэда идолий де арӂинт ши де аур пе каре ви й-аць фэкут ку мыниле воастре нелеӂюите.
8 І Ашшу́р упаде́ від меча не чоловіка, і його пожере́ меч не люди́ни; і він побіжить не перед мечем, і стануть його юнаки́ кріпака́ми.
„Ши асириянул ва кэдя учис де о сабие, дар ну а унуй ом: ыл ва нимичи о сабие, дар ну есте а унуй ом; ва фуӂи де сабие ши тинерий луй рэзбойничь вор фи робиць.
9 А скеля його промине́ться від стра́ху, і владики його затриво́жаться перед прапором. Так говорить Господь, що має огонь на Сіоні, а в Єрусалимі у Нього горни́ло.
Стынка луй се ва топи де гроазэ, ши кэпетенииле луй вор тремура ынаинтя стягулуй”, зиче Домнул, каре Ышь аре фокул ын Сион ши купторул ын Иерусалим.
