Ісая 2
1 Слово, що його бачив Іса́я, син Амо́сів, про Юдею та про Єрусалим:
The word that Isaiah, the son of Amoz, saw concerning Judah and Jerusalem.
2 І ста́неться на кінці днів, мі́цно поста́влена буде гора́ дому Господнього на шпилі́ гір, і пі́днята буде вона понад згі́р'я, — і поли́нуть до неї всі люди.
And in the last days, the mountain of the house of the Lord will be prepared at the summit of the mountains, and it will be exalted above the hills, and all the nations shall flow to it.
3 І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: „Ходіть та збері́мось на го́ру Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчи́ть, і ми пі́демо стежка́ми Його! Бо ви́йде з Сіону Зако́н, і слово Господнє — з Єрусалиму“.
And many peoples will go, and they will say: “Let us approach and ascend to the mountain of the Lord, and to the house of the God of Jacob. And he will teach us his ways, and we will walk in his paths.” For the law will go forth from Zion, and the Word of the Lord from Jerusalem.
4 І Він бу́де судити між лю́дьми, і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати. І мечі́ свої перекую́ть вони на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́. Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!
And he will judge the nations, and he will rebuke many peoples. And they shall forge their swords into plowshares, and their spears into sickles. Nation will not lift up sword against nation, neither will they continue to train for battle.
5 Доме Яковів, — ідіть, і попросту́ємо в світлі Господньому!
O house of Jacob, let us approach and walk in the light of the Lord.
6 Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів, — бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони, та ворожби́тів, немов филисти́мляни, і наклада́ють із ді́тьми чужи́нців.
For you have cast aside your people, the house of Jacob, because they have been filled up, as in past times, and because they have had soothsayers as the Philistines have, and because they have joined themselves to foreign servants.
7 І напо́внився край його срі́блом та золотом, — і немає кінця́ його ска́рбам. І напо́внився край його кі́ньми, — і немає кінця колесни́цям його́.
Their land has been filled with silver and gold. And there is no end to their storehouses.
8 І напо́внився край його і́долами, — він кла́няється ділу рук своїх, тому́, що зробили були́ Його па́льці, —
And their land has been filled with horses. And their four-horse chariots are innumerable. And their land has been filled with idols. They have adored the work of their hands, which their own fingers have made.
9 і поклонилась люди́на, і чоловік упокори́вся. А Ти їм не дару́й!
And man has bowed himself down, and so man has become debased. Therefore, you should not forgive them.
10 Іди в скелю, і сховайся у по́рох від стра́ху Господнього, і від пишноти́ Його ве́личі!
Enter into the rock, and hide in a ditch in the soil, from the presence of the fear of the Lord, and from the glory of his majesty.
11 Горді о́чі люди́ни поникнуть, і буде обни́жена лю́дська високість, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня!
The lofty eyes of man have been humbled, and the haughtiness of men will be bowed down. Then the Lord alone shall be exalted, in that day.
12 Бо настане день Господа Савао́та на все горде й високе, і на все ви́сунене, — і пони́жене буде воно,
For the day of the Lord of hosts will prevail over all the proud and self-exalted, and over all the arrogant, and each one shall be humbled,
13 і на всі ке́дри лива́нські, високі та ви́сунені, і на всіля́кі баша́нські дуби́,
and over all the straight and tall cedars of Lebanon, and over all the oaks of Bashan;
14 і на всі го́ри високі, і на всі згір'я підне́сені,
and over all the lofty mountains, and over all the elevated hills;
15 і на всі ба́шти високі, і на всі му́ри стрімкі,
and over every lofty tower, and over every fortified wall;
16 і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що ди́вимося пожадли́во!
and over all the ships of Tarshish, and over all the beauty that may be seen.
17 І пони́зиться гордість люди́ни, й обни́жена буде високість люде́й, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня,
And the loftiness of men will be bowed down, and the haughtiness of men will be brought low. And the Lord alone shall be exalted, in that day.
18 а бо́жища зо́всім ми́нуться!
And idols will be thoroughly crushed.
19 І вони пі́дуть до ске́льних пече́р та до по́роху в ями від стра́ху Господнього і від пишноти́ Його ве́личі, коли при́йде Він о́страх збудити на землі!
And they will go into the caves of the rocks, and into the caverns of the earth, from the presence of the dread of the Lord, and from the glory of his majesty, when he will have risen up to strike the earth.
20 Покине люди́на того дня божкі́в своїх срібних і божкі́в своїх золотих, що собі нароби́ла була́, щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м,
In that day, man shall cast aside his idols of silver and his images of gold, which he had made for himself, as if to reverence the moles and the bats.
21 щоб піти у пече́ри й розщілини ске́льні від стра́ху Господнього і від слави вели́ччя Його́, коли при́йде Він о́страх збуди́ти на землі!
And so he will go into the clefts of the rocks, and into the caverns of stone, from the presence of the dread of the Lord, and from the glory of his majesty, when he will have risen up to strike the earth.
22 Відки́нься ж собі від люди́ни, що ві́ддих у носі її, бо за́що її поважа́ти?
Therefore, rest away from man, whose breath is in his nostrils, for he considers himself to be exalted.
