Ісая 18
1 Горе тобі, дзвінкокри́лий ти кра́ю, що з дру́гого бо́ку річо́к етіо́пських,
Аһ, Ефиопийә дәриялириниң бойлиридики қанатларниң вижилдиған авазлири билән қапланған йәр-зимин! — Сән қомуш кемиләр үстидә әлчиләрни деңиздин өткүзүп әвәтисән; — И йәл тапан хәвәрчиләр, Егиз бойлуқ һәм силиқ терилик бир әлгә, Жирақ-йеқинларға қорқунуч болидиған бир милләткә, Зимини дәриялар тәрипидин бөлүнгән, Күчлүк, таҗавузчи бир әлгә [қайтип] бериңлар!
2 що морем послів посилаєш на човнах папі́русових по пове́рхні води! Ідіть, скорохо́дні посли, до наро́ду високого й блискучезбро́йного, до народу страшно́го відда́вна й аж досі, до люду преси́льного, що топче усе, що річки його землю поперетина́ли.
3 Усі ме́шканці все́світу, що на землі пробува́єте, — дивіться, коли піднесе́ться прапор на гора́х, слухайте, чи не затру́блять у ріг.
Җаһанда туруватқанларниң һәммиси, Җимики йәр йүзидикиләр! Тағларда бир туғ көтирилгәндила, Көрүңлар! Канай челинғандила, Аңлаңлар!
4 Бо Госпо́дь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробува́ння, — як тепло́ те при світлі ясно́му, як та хмара роси в спе́ку жнив!
Чүнки Пәрвәрдигар маңа мундақ деди: — Мән течлиқта туримән, Нур үстидә ялилдап турған иссиқтәк, Иссиқ һосул мәзгилидики шәбнәмлик булуттәк, Өз туралғумда күзитимән;
5 Бо перед жнива́ми, як скі́нчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими гро́знами, то Він зріже серпа́ми галу́ззя м'які́, а галу́зки, що сте́ляться, повідкидає, повідру́бує Він.
Чүнки һосул елиш алдида, Үзүм чечәклигәндин кейин, Чечәкләр үзүм болғанда, У путиғучи пичақлар билән бихларни кесип, Һәм шахлирини кесип ташлайду.
6 Будуть вони позоста́влені ра́зом для хижого птаха гірсько́го й звіри́ни земно́ї, — і літо над ним проведе́ хижий птах, і вся зе́мна звіри́на над ним перези́мує.
Улар жиғиштурулуп тағдики алғур қушларға, Йәр йүзидики һайванларға қалдурулиду. Алғур қушлар улардин озуқлинип язни өткүзиду, Йәр йүзидики һайванлар улар билән қишни өткүзиду.
7 Того ча́су прине́сений буде дару́нок для Господа Саваота від наро́ду високого й блискучезбро́йного, і від народу страшно́го відда́вна й аж досі, від люду преси́льного, що топче усе, що річки́ його землю поперетина́ли, до місця Йме́ння Господа Саваота па Сіонській горі.
Шу күнидә самави қошунларниң Сәрдари болған Пәрвәрдигарға бир соғат елип келиниду; Йәни егиз бойлуқ һәм силиқ терилик бир милләттин, Жирақ-йеқинларға қорқунуч болидиған бир әлдин, Зимини дәриялар тәрипидин бөлүнгән, Күчлүк, таҗавузчи бир милләттин берилиду; Самави қошунларниң Сәрдари Пәрвәрдигарниң нами болған җайға, Йәни Зион теғиға елип келиниду.
