< Ісая 18 >
1 Горе тобі, дзвінкокри́лий ти кра́ю, що з дру́гого бо́ку річо́к етіо́пських,
Woe to the land of whirring wings, along the rivers of Cush,
2 що морем послів посилаєш на човнах папі́русових по пове́рхні води! Ідіть, скорохо́дні посли, до наро́ду високого й блискучезбро́йного, до народу страшно́го відда́вна й аж досі, до люду преси́льного, що топче усе, що річки його землю поперетина́ли.
which sends couriers by sea, in papyrus vessels on the waters. Go, swift messengers, to a people tall and smooth-skinned, to a people widely feared, to a powerful nation of strange speech, whose land is divided by rivers.
3 Усі ме́шканці все́світу, що на землі пробува́єте, — дивіться, коли піднесе́ться прапор на гора́х, слухайте, чи не затру́блять у ріг.
All you people of the world and dwellers of the earth, when a banner is raised on the mountains, you will see it; when a ram’s horn sounds, you will hear it.
4 Бо Госпо́дь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробува́ння, — як тепло́ те при світлі ясно́му, як та хмара роси в спе́ку жнив!
For this is what the LORD has told me: “I will quietly look on from My dwelling place, like shimmering heat in the sunshine, like a cloud of dew in the heat of harvest.”
5 Бо перед жнива́ми, як скі́нчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими гро́знами, то Він зріже серпа́ми галу́ззя м'які́, а галу́зки, що сте́ляться, повідкидає, повідру́бує Він.
For before the harvest, when the blossom is gone and the flower becomes a ripening grape, He will cut off the shoots with a pruning knife and remove and discard the branches.
6 Будуть вони позоста́влені ра́зом для хижого птаха гірсько́го й звіри́ни земно́ї, — і літо над ним проведе́ хижий птах, і вся зе́мна звіри́на над ним перези́мує.
They will all be left to the mountain birds of prey, and to the beasts of the land. The birds will feed on them in summer, and all the wild animals in winter.
7 Того ча́су прине́сений буде дару́нок для Господа Саваота від наро́ду високого й блискучезбро́йного, і від народу страшно́го відда́вна й аж досі, від люду преси́льного, що топче усе, що річки́ його землю поперетина́ли, до місця Йме́ння Господа Саваота па Сіонській горі.
At that time gifts will be brought to the LORD of Hosts— from a people tall and smooth-skinned, from a people widely feared, from a powerful nation of strange speech, whose land is divided by rivers— to Mount Zion, the place of the Name of the LORD of Hosts.