Ісая 16
1 Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на го́ру Сіонської дочки́.
Послю аки гады на землю: еда камень и пуст есть гора дщере Сиони?
2 І станеться, мов те споло́шене пта́ство, з кубла́ повиго́нене, будуть до́чки Моавські при бро́дах Арнону:
Будеши бо аки птицы парящия птенец отятый, дщи Моавля, потом же Арнон множайше совещавай.
3 „Подай раду, зроби при́суд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай ви́гнаних, біженця не видавай.
Сотворите покров плача ея присно: в полуденней тме бегут, ужаснушася: да не отведешися,
4 Нехай ме́шкають в тебе вигна́нці Моаву, стань їм за́хистом перед грабі́жником, бо не стало наси́льника, скінчи́вся грабу́нок, загинув топта́ч із землі.
обитати будут в тебе беглецы Моавли: будут в покровение вам от лица гонящаго, яко отяся помощь твоя, и князь погибе попираяй от земли.
5 І буде утве́рджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя́, що дбатиме за правосу́ддя та буде в справедливості вправний.
И исправится с милостию престол, и сядет на нем со истиною во скинии Давидове, судя и взыская суд и ускоряя правду.
6 Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваво́лю його й його гордість, про лю́тість його, про неслушні його нісені́тниці“.
Слышахом укоризну Моавлю, укоритель (бысть) зело, гордыню отях: не тако волхвование твое, не тако.
7 Буде тому́ голоси́ти Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляни́цями з грон Кір-Харесету плакати бу́дуть насправді побиті,
Восплачется Моав, в Моавитиде бо вси восплачутся: живущым же в Сефе помышления, и не усрамишися.
8 бо посохли хешбо́нські поля́, і виноградник Сівми; володарі наро́дів понищили гро́зна добі́рні, які до Язеру сяга́ли й зникали в пустині; галу́зки ж його розтяга́лися, і море вони перейшли́.
Поля Есевоня возрыдают, виноград Севамань: пожирающии языков, поперите винограды его, даже до Иазира: не совокупитеся, обходите пустыню, посланнии осташася, проидоша бо море.
9 Тому́ то язе́рським плаче́м буду плакати за виногра́дину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу́, о Хешбо́не й Ел'а́ле, бо крик бо́ю напав на твій збір та на жни́во твоє.
Сего ради восплачуся яко плачем Иазировым о винограде Севамани: древа твоя посече Есевон и Елиала, яко на жатву твою и на оымание вина поперу, и вся падутся.
10 І буде за́брана радість та втіха із са́ду, а по виноградниках пісні не бу́де й не зді́йметься окрик. Вина по чави́лах не буде топта́ти чави́льник, — окрик радости Я припини́в!
И отимется радость и веселие от виноградов, и в виноградех твоих не возрадуются, и не изгнетут вина в точилех, престало бо есть:
11 Тому́ то в жало́бі звучать про Моав мої ну́трощі, мов би та арфа, а ну́тро моє — про Кір-Херес.
сего ради чрево мое на Моава аки гусли возгласит, и внутренняя моя аки стену обновил еси.
12 І буде, як ви́явиться, що змучивсь на взгі́р'ї Моав, і вві́йде молитись у святиню свою, та він не ося́гне нічо́го.
И будет в посрамление тебе, и яко утрудися Моав о требищих, и внидет в рукотворенная своя, да помолится, и не возмогут избавити его.
13 Оце слово, яке говорив був віддавна Госпо́дь про Моава.
Сие слово еже глагола Господь на Моава, егда возглагола.
14 А тепер Господь каже, говорячи: За три ро́ки, одна́кові з лі́тами на́ймита, буде знева́жена слава Моава з усім велелю́ддям його, а позосталість — мала та дрібна, невелика!
И ныне глаголю: в триех летех лет наемника обезчестится слава Моавля во всем богатстве мнозе, и оставится умален и нечестен.
