Ісая 14
1 Бо Господь змилосе́рдиться над Яковом, і вибере зно́ву Ізраїля, і на їхній землі їх посе́лить. І чужи́нець долучений буде до них, і приє́днані будуть до дому Якового.
Perciocchè il Signore avrà pietà di Giacobbe, ed eleggerà ancora Israele, e li farà riposar sopra la lor terra; e gli stranieri si aggiungeranno con loro, e si accompagneranno con la casa di Giacobbe.
2 І наро́ди їх ві́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І ві́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують!
E i popoli li prenderanno, e li condurranno al luogo loro; e la casa d'Israele li possederà nella terra del Signore, per servi e per serve; e terranno in cattività quelli che li aveano tenuti in cattività, e signoreggeranno sopra i loro oppressatori.
3 І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочи́нок із терпі́ння твого та з неспоко́ю твого, та з праці тяжко́ї, яку ти був мусів робити,
Ed avverrà che nel giorno che il Signore ti avrà dato riposo del tuo affanno, del tuo commovimento, e della dura servitù, nella quale altri ti avrà fatto servire,
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш: Як гноби́тель минувся, — минулося гно́блення!
tu proverbierai così il re di Babilonia, e dirai: Come è restato l'esattore? [come] è cessato il tributo?
5 Господь зламав кия безбожних і же́зла пану́ючих,
Il Signore ha rotto il bastone degli empi, la verga de' dominatori.
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив, що в гніві гноби́в був людей переслі́дуванням безупи́нним.
Colui che con furore percoteva i popoli di percosse, che non si potevano schivare, il qual signoreggiava le genti con ira, [ora è] perseguito, senza che possa difendersi.
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля, і виспівує го́лосно.
Tutta la terra è in riposo, e quieta; [gli uomini] fanno risonar grida di allegrezza.
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаються й кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“
Gli abeti ancora [e] i cedri del Libano si son rallegrati di te, [dicendo: ] Da che tu sei stato atterrato, niuno è salito contro a noi, per tagliarci.
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́л назу́стріч твоєму прихо́ду; померлих тобі побуди́в, усіх проводирі́в на землі, і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів. (Sheol h7585)
L'inferno disotto si è commosso per te, [per andarti] incontro alla tua venuta; egli ha fatti muovere i giganti, tutti i principi della terra, per te; egli ha fatti levare d'in su i lor troni tutti i re delle nazioni. (Sheol h7585)
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі: „І ти ослабі́в, як і ми, став подібний до нас!“
Essi tutti ti faranno motto, e diranno: Anche tu sei stato fiaccato come noi, [e] sei divenuto simile a noi.
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдість та гра твоїх арф; ви́стелено під тобою черво́ю, і червя́к накриває тебе. (Sheol h7585)
La tua alterezza è stata posta giù nell'inferno, [al] suono de' tuoi salteri; e si è fatto sotto te un letto di vermini, e i lombrici son la tua coverta. (Sheol h7585)
12 Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів!
Come sei caduto dal cielo, o stella mattutina, figliuol dell'aurora? [come] sei stato riciso [ed abbattuto] in terra? come sei caduto sopra le genti, tutto spossato?
13 Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних,
E pur tu dicevi nel cuor tuo: Io salirò in cielo, io innalzerò il mio trono sopra le stelle di Dio, e sederò nel monte della raunanza, ne' lati di verso il Settentrione.
14 підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому!
Io salirò sopra i luoghi eccelsi delle nuvole, io mi farò somigliante all'Altissimo.
Pur sei stato calato nell'inferno nel fondo della fossa. (Sheol h7585)
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть, пригляда́тися будуть до тебе, зве́рнути увагу на тебе: „Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тись,
Quelli che ti vedranno ti riguarderanno, [e] ti considereranno [dicendo: È] costui quell'uomo che facea tremare la terra, che scrollava i regni?
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну, а міста її бу́рив, що в'я́знів своїх не пускав він додо́му?
Il quale ha ridotto il mondo come in un deserto, ed ha distrutte le sue città, [e] non ha sciolti i suoi prigioni, [per rimandarli] a casa?
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́, кожен у своїй усипа́льні,
Tutti quanti i re delle genti giacciono in gloria, ciascuno in casa sua.
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп.
Ma tu sei stato gittato via dalla tua sepoltura, come un rampollo abbominevole; [come] veste di uccisi, trafitti dalla spada, che scendono alle pietre della fossa; come un corpo morto calpestato.
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі, бо землю свою зруйнува́в, свій наро́д повбивав. Насіння злочинців повік не згада́ється!
Tu non sarai aggiunto con coloro nella sepoltura; perciocchè tu hai guasta la tua terra, tu hai ucciso il tuo popolo; la progenie dei malfattori non sarà nominata in perpetuo.
21 Його ді́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькі́в, щоб вони не повстали, і землі не вспадкува́ли, і не напо́внили світу міста́ми.
Preparate l'uccisione a' suoi figliuoli, per l'iniquità de' lor padri; acciocchè non si levino, e non posseggano la terra, e non empiano di città la superficie del mondo.
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, — і ви́тну ім'я́ Вавило́ну й оста́нок його, і наща́дка й ону́ка, говорить Господь!
Io mi leverò contro a loro, dice il Signor degli eserciti; e sterminerò a Babilonia nome e rimanente, figliuolo e nipote, dice il Signore.
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м, і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́, говорить Господь Саваот!
E la ridurrò in possession di civette, e in paludi di acque; e la spazzerò con iscope di distruzione, dice il Signor degli eserciti.
24 Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться,
IL Signor degli eserciti ha giurato, dicendo: Se egli non avviene così come io ho pensato; e [se] la cosa non è messa ad effetto, secondo il consiglio che io ho preso;
25 щоб стовкти́ асирі́йця в країні Моїй, і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його! І ярмо́ його зді́йметься з них, і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н!
[che è], di romper l'Assiro nella mia terra, e di calcarlo sopra i miei monti; talchè il suo giogo sia rimosso da essi, e il suo incarico d'in su le loro spalle.
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена, і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди.
Quest'[è] il consiglio preso contro a tutta la terra; e questa [è] la mano stesa contro a tutte le genti.
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її?
Perciocchè il Signor degli eserciti [ne] ha preso il consiglio; e chi l'annullerebbe? e la sua mano [è] quella che è stesa; e chi la farebbe rivolgere?
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво:
Questo carico fu [rivelato] nell'anno che morì il re Achaz.
29 Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її!
NON rallegrarti, o Palestina tutta, di ciò che la verga di colui che ti batteva è stata rotta; perciocchè dalla radice della serpe uscirà un basilisco; e il suo frutto [sarà] un serpente ardente, [e] volante.
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом ви́морю, і рештки твої він доб'є!
E i primogeniti de' poveri pastureranno, e i bisognosi giaceranno in sicurtà; ma io farò morir di fame la tua radice, e colui ucciderà il tuo rimanente.
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в!
Urla, o porta; grida, o città; stuggiti, o Palestina tutta; perciocchè viene un fumo dal Settentrione; e niuno [se ne starà] in disparte a' tempi ordinati di esso.
32 І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його!
E che risponderassi agli ambasciatori delle nazioni? Che il Signore ha fondata Sion, e che in essa i poveri afflitti del suo popolo si riducono in salvo. Il carico di Moab.
