Осія 6
1 Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматува́в — і нас вилікує, ударив — і нас перев'яже!
»Kom, vi vil tilbage til HERREN! Han sønderrev, han vil og læge, han slog os, vil ogsaa forbinde.
2 Ожи́вить він нас до двох день, а третього дня нас поставить, — і будемо жити ми перед обличчям Його.
Om to Dage gør han os levende, rejser os op den tredje; da lever vi for hans Aasyn.
3 І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він при́йде до нас, немов дощ, немов дощ весняни́й, що напоює землю.
Saa lad os da kende, jage efter at kende HERREN! Som Morgenrøden er hans Opgang vis. Da kommer han til os som Regn, som Vaarregn, der væder Jorden.«
4 Що, Єфреме, зроблю́ Я тобі, що зроблю тобі, Юдо? І Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці, —
Hvor kan jeg hjælpe dig, Efraim, hvor kan jeg hjælpe dig, Juda? Eders Kærlighed er Morgentaage, Dug, som aarle svinder!
5 тому Я тесав їх пророками, позабивав їх проре́ченням уст Своїх, і суд Мій, як світло те, вийде.
Thi hugged jeg løs ved Profeter, dræbte med Ord af min Mund, min Ret straaler frem som Lys:
6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізна́ння — більше від цілопалень.
Ej Slagtoffer — Kærlighed vil jeg, ej Brændofre — Kendskab til Gud!
7 Вони заповіта Мого порушили, мов той Ада́м, вони там Мене зрадили.
De bryder Pagten i Adam, er mig utro der;
8 Ґілеад, місто злочинців, повне кривавих слідів.
Gilead er Udaadsmænds By, den er sølet i Blod.
9 І як той розбишака чига́є, так ватага священиків на дорозі в Сихем — учиняють розбі́й, бо зло́чин учиняють вони.
Som en Stimandsflok er Præsternes Flok, de myrder paa Vejen til Sikem, gør Niddingsværk.
10 У домі Ізраїля бачу жахли́ве, — там блуд у Єфрема, занечи́стивсь Ізраїль.
Grufulde Ting har jeg set i Israels Hus, der har Efraim bolet, Israel blev uren.
11 Також, Юдо, для тебе жнива́ пригото́влені, як Я долю наро́ду Свого поверну́!
Juda, ogsaa for dig er der fastsat en Høst, naar jeg vender mit Folks Skæbne, naar jeg læger Israel.
