До євреїв 6
1 Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,
Vbvrikunamv, kvvlo gv kristan doin tvvcho nama ngonugv kochinglo kayu gvrila kaiyayabv chinlvpalv yanamlo vnglv yalaju. Ngonu anyung kaamanv kudungkua nga kayu nama okv Pwknvyarnvnyi mvngjwng kunam a;
baptisma gv lvkwng nga tamsarnam okv laak iponam gv lvkwng nga tamsarnam; sinv gv turkurkunam gv lvkwng nga tamsarnam okv dvbvsingtambv jwkadakanam lvkwng nga tamsarnam; ho minam mvnwngnga naalaila ngonu anw lvngtung go mvrung kumare. (aiōnios g166)
3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.
Pwknvyarnv ngonua rila dubv jibolo, ngonu vbv rirungreku, klai ngonu vnglv lakuju!
4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,
Vkvlvgabv yvvbunudw bunugv mvngjwng nga kayu pvkudw bunua oguaingbv lvkodv mvngdin modukubv naakur nyureku? Bunu Pwknvyarnv gv lounglo lvko dookwkunv; bunu nyidomooku gv amin jinam ha dvkw kunv okv Darwknv Dow gv baag jinam ha naarwk sika kunv;
bunu Pwknvyarnv gv gamchar hv alvnv vla rikadokala chimpvkunv okv aainvgv dw gv jwkrw ha himpa toku. (aiōn g165)
6 та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
Okv ho kochingbv bunu bunugv mvngjwng nga kayu roku! bunua lvkodv naakur lakula mvngdin modukubv rinyukuma namgo, ogulvgavbolo bunu Pwknvyarnv gv Kuunyilo nga lvkodv daapo lo takki duku okv nyi mvnwng gv kaagialo hinying modu.
7 Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.
Pwknvyarnv kvdw nga bokta lwkjila hvkvgv aolo nyido holunam dvdv nga tvngmula okv yvvdw um rongo mvlwkla mvria dunv hvkvgv lvgabv anyung doomu dubv nvmwng nga boklin jimudu.
8 Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.
Vbvritola hv tvv okv nvmwng boklin jibolo, hv ogu anyung kaakumanv; hv Pwknvyarnv gv beenam gubvrila maatarbv alvmanv ngv hum vmvbv ramyok riku.
9 Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
Vbvritola ayanam ajin vdwa ngonu svbv minjeka, ngonu nonugv lvkwng nga jvjvbv rirungre vla mvngjwng dunv. Nonugv ringlinbaalin paanam v nonua alvyanv bokta go doodu vla ngonu chindu.
10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.
Pwknvyarnv mvngkiammvngriam manv ngv. Nw nonugv kudungkua rinam ha vmalo ridur gvrila ninyia paknam ha kaatam nama okv vjak kvvbi kristan vdwa jibwng nama vdwloka mvngpa mabv rimare.
11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
Ngonugv kaibv mvngjimvngro namv nonugv dinchibv mvnggap nama ataranya alu lobv rilin laka vbvribolo nonugv mvngtin namv jvjv nvgobv rilin jiriku.
12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.
Ngonu nonua sepelakre nvgobv rima svgo vla mvngdunv, vbvritola mvngjwng yala okv saktvnv vdwgv aingbv risego vla, okv vbvrila Pwknvyarnv gv milv nama naarwksinv gubv risego vla mvngdunv.
13 Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,
Vdwlo Pwknvyarnv Abrahamnyi milv tokudw, nw ninyigv milv nama rirungre vla milvla mintoku. Ninyia kaiyanv kaamanam lvgabv, vdwlo nw milv tokudw nw atugv gv amin lokv minvla milv toku.
14 говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“
Nw minto, “Ngo milvdunv nam ngo boktalwkjire okv achialvbv kuu husi doolin more,”
15 І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.
Abraham saktv nvgobv rito, okv vkvlvgabv nw Pwknvyarnv gv milv nama paatoku.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.
Vdwlo ngonu milvnam go minredw, ngonu ngonua kaiyanv akogv amin lokv milv nvdu vbv milv kolokv larmi sunama minjup dunv.
17 Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
Pwknvyarnv gv milv kunam a naarwk sijinv vdwa, Pwknvyarnv nwgv ridubv mvngnam a um vdwloka mvkumv madunv vla minbwk jidubv mvngdu; vkvlvgabv hv nwgv milv kunamlo akodv milvnamgo mintam lwkdvdu.
18 щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
Vbvrikunamv, Pwknvyarnv gvlo so baanyi si doodunv hv nw mvvla manammv okv akuav nyuma namv. Vkvlvgabv ngonu nw gvlo ringria nama paanv vdwv ngonugv kaagialo mvngtin pvvji nama hvngdwngrungbv gaktwkkvrwk ladubv kairungnv mintvmiru ha jidu.
19 що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,
Ngonugv mvngtin v ngonugv singnam lvgabv svbv toochi jvbv rila doodunv. Sum ogugoka rika nyumare, okv nyidomooku tologv pwknvyarnvnaam arwng gv vji torpin sinam a vngpik laila Darwkyachok kolo vnglwkre.
