До євреїв 4
1 Отже, біймося, коли зостається обітниця вхо́ду до Його́ відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізни́вся.
Let us therefore fear, lest, a promise being left us of entering into his rest, any of you should seem to come short of it.
2 Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
For to us was the gospel preached, as well as to them: but the word which they heard did not profit them, not being mixed with faith in them that heard it.
3 Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу.
For we who have believed do enter into rest, as he said, As I have sworn in my wrath, if they shall enter into my rest: although the works were finished from the foundation of the world.
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“.
For he spoke in a certain place of the seventh day on this wise, And God rested the seventh day from all his works.
5 А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“!
And in this place again, If they shall enter into my rest.
6 Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух,
Seeing therefore it remaineth that some must enter into it, and they to whom it was first preached entered not because of unbelief:
7 то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“!
Again, he limiteth a certain day, saying in David, To day, after so long a time; as it is said, To day if ye will hear his voice, harden not your hearts.
8 Бо коли б Ісус ( Навин ) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му.
For if Joshua had given them rest, then he would not afterward have spoken of another day.
9 Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок.
There remaineth therefore a rest to the people of God.
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
For he that hath entered into his rest, he also hath ceased from his own works, as God did from his.
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим.
Let us labour therefore to enter into that rest, lest any man fall after the same example of unbelief.
12 Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця.
For the word of God is living, and powerful, and sharper than any twoedged sword, piercing even to the dividing asunder of soul and spirit, and of the joints and marrow, and is a discerner of the thoughts and intents of the heart.
13 I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт!
Neither is there any creature that is hidden in his sight: but all things are naked and opened to the eyes of him with whom we have to do.
14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, трима́ймося визнання нашого!
Seeing then that we have a great high priest, that hath passed into the heavens, Jesus the Son of God, let us hold fast our profession.
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
For we have not an high priest who cannot be touched with the feeling of our infirmities; but who was in all points tempted as we are, yet without sin.
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть.
Let us therefore come boldly to the throne of grace, that we may obtain mercy, and find grace to help in time of need.
