До євреїв 3
1 Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
For this reason, holy brothers, partakers of a heavenly calling, consider the Apostle and Chief Priest of our profession, Christ Jesus,
2 що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
being faithful to Him who appointed Him, as also Moses [was] in all His house.
3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.
For this One has been counted worthy of more glory than Moses, inasmuch as He who builds it has more honor than the house.
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.
For every house is built by someone, and He who built all things [is] God,
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.
and Moses [was] indeed steadfast in all His house, as an attendant, for a testimony of those things that were to be spoken—
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.
but Christ, as a Son over His house, whose house we are, if we hold fast the boldness and the rejoicing of the hope to the end.
7 Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
For this reason, as the Holy Spirit says, “Today, if you may hear His voice—
8 не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,
you may not harden your hearts, as in the provocation, in the day of the temptation in the wilderness,
9 де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.
in which your fathers tempted Me; they proved Me, and saw My works [for] forty years;
10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
for this reason I was grieved with that generation and said, They always go astray in [their] heart, and these have not known My ways;
11 тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!
so I swore in My anger, They will [not] enter into My rest.”
12 Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
Watch out, brothers, lest there will be in any of you an evil heart of unbelief in the falling away from the living God,
13 Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.
but exhort one another every day, while [it] is called “Today,” that none of you may be hardened by the deceitfulness of sin,
14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,
for we have become partakers of the Christ, if we may hold fast the confidence [we had] at the beginning to the end,
15 аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!
as it is said, “Today, if you may hear His voice, you may not harden your hearts, as in the provocation.”
16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
For who [were those], having heard, [that] provoked, but not all those having come out of Egypt through Moses?
17 На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“
But with whom was He grieved forty years? Was it not with those who sinned, whose carcasses fell in the wilderness?
18 Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?
And to whom did He swear that they will not enter into His rest, except to those who did not believe?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
And we see that they were not able to enter in because of unbelief.
