До євреїв 2
1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, шоб ми не відпали коли.
Therefore we must give far more attention to what we have heard, so that we do not drift away from it.
2 Коли бо те слово, що сказали його анголи́, було певне, а всякий пере́ступ та непо́слух прийняли́ справедливу заплату,
For if the message that was spoken through the angels proved to be so reliable, and every trespass and disobedience receives just punishment,
3 то як ми втечемо́, коли ми не дбали про таке велике спасі́ння? Воно проповідувалося споча́тку від Го́спода, стве́рдилося нам через тих, хто почув,
how then can we escape if we ignore so great a salvation? This is salvation that was first announced by the Lord and confirmed to us by those who heard it.
4 коли Бог був засві́дчив озна́ками й чу́дами, і різними силами та обдарува́нням Духом Святим із волі Своє́ї.
At the same time God testified to it by signs, wonders, and various powerful deeds, and by distributing the gifts of the Holy Spirit according to his will.
5 Бо Він не піддав ангола́м світ майбутній, що про нього говоримо.
For it was not to the angels that God subjected the world to come, about which we are speaking.
6 Але хтось десь засві́дчив був, кажучи: „Що́ є чолові́к, що Ти пам'ята́єш про ньо́го, і син лю́дський, якого відвідуєш?
Instead, someone has somewhere testified, saying, “What is man, that you are mindful of him? Or a son of man, that you care for him?
7 Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й вели́чністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над діла́ми рук Своїх,
You made man a little lower than the angels; you crowned him with glory and honor.
8 усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залиши́в нічого йому непідда́ного. А тепер ще не бачимо, щоб підда́не було йому все.
You put everything in subjection under his feet.” For it was to him that God has subjected all things. He did not leave anything not subjected to him. But now we do not yet see everything subjected to him.
9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх.
But we see him who was made lower than the angels for a little while, Jesus, crowned with glory and honor because of his suffering and death, so that by God's grace he might taste death for everyone.
10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасі́ння вчинив досконалим через стражда́ння.
For it was proper for God, because everything exists for him and through him, to bring many sons to glory. It was proper for him to make the leader of their salvation complete through his sufferings.
11 Бо Хто освячує, і ті, хто освя́чується — усі від Одно́го. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
For both the one who sanctifies and those who are sanctified have one source. So he is not ashamed to call them brothers.
12 „Сповіщу́ про Ім'я́ Твоє бра́ттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви“!
He says, “I will proclaim your name to my brothers, I will sing about you from inside the assembly.”
13 І ще: „На Нього я бу́ду надіятися“! І ще: „Ото Я та діти, яких Бог Мені дав“.
And again, “I will trust in him.” And again, “See, here am I and the children whom God has given me.”
14 А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола,
Therefore, since the children of God share flesh and blood, Jesus also shared the same things with them, so that through death he would do away with the one who had the power of death, that is, the devil.
15 та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.
This was so that he would free all those who through fear of death lived all their lives in slavery.
16 Бо приймає Він не Анголі́в, але Авраамове насіння.
For of course it is not with angels that he is concerned; instead, it is with the seed of Abraham that he is concerned.
17 Тому́ мусів бути Він у всьому подібний брата́м, щоб стати милости́вим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблага́ння за гріхи людей.
So it was necessary for him to become like his brothers in all ways, so that he would be a merciful and faithful high priest in relation to the things of God, and so that he would bring about the pardon of the people's sins.
18 Бо в чо́му був Сам постраждав, ви́пробовуваний, у тому Він може й випробо́вуваним помогти.
Because Jesus himself has suffered and was tempted, he is able to help those who are tempted.
