До євреїв 10
1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
Car la Loi ayant l'ombre des biens à venir, et non la vive image des choses, ne peut jamais par les mêmes sacrifices que l'on offre continuellement chaque année, sanctifier ceux qui [s'y] attachent.
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Autrement n'eussent-ils pas cessé d'être offerts, puisque les sacrifiants étant une fois purifiés, ils n'eussent plus eu aucune conscience de péché?
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
Or il y a dans ces [sacrifices] une commémoration des péchés réitérée d'année en année.
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
Car il est impossible que le sang des taureaux et des boucs ôte les péchés.
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
C'est pourquoi [Jésus-Christ] en entrant au monde a dit: tu n'as point voulu de sacrifice, ni d'offrande, mais tu m'as approprié un corps.
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
Tu n'as point pris plaisir aux holocaustes, ni à l'oblation pour le péché.
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Alors j'ai dit: me voic, je viens, il est écrit de moi au commencement du Livre: que je fasse, ô Dieu ta volonté.
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
Ayant dit auparavant: tu n'as point voulu de sacrifice, ni d'offrande, ni d'holocaustes, ni d'oblation pour le péché, et tu n'y as point pris plaisir, lesquelles choses sont [pourtant] offertes selon la Loi, alors il a dit: me voici, je viens afin de faire, ô Dieu! ta volonté!
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
Il ôte [donc] le premier, afin d'établir le second.
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
Or c'est par cette volonté que nous sommes sanctifiés, [savoir] par l'oblation qui a été faite une seule fois du corps de Jésus-Christ.
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
Tout Sacrificateur donc assiste chaque jour, administrant, et offrant souvent les mêmes sacrifices, qui ne peuvent jamais ôter les péchés.
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
Mais celui-ci ayant offert un seul sacrifice pour les péchés, s'est assis pour toujours à la droite de Dieu;
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
Attendant ce qui reste, [savoir] que ses ennemis soient mis pour le marchepied de ses pieds.
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
Car par une seule oblation, il a consacré pour toujours ceux qui sont sanctifiés.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
Et c'est aussi ce que le Saint-Esprit nous témoigne, car après avoir dit premièrement:
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
C'est ici l'alliance que je ferai avec eux après ces jours-là, dit le Seigneur, c'est que je mettrai mes Lois dans leurs cœurs, et je les écrirai dans leurs entendements;
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
Et je ne me souviendrai plus de leurs péchés, ni de leurs iniquités.
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
Or où les péchés sont pardonnés, il n'y a plus d'oblation pour le péché.
19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Puis donc, mes frères, que nous avons la liberté d'entrer dans les lieux Saints par le sang de Jésus;
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
[Qui est] le chemin nouveau et vivant qu'il nous a consacré; [que nous avons, dis-je, la liberté d'y entrer] par le voile, c'est-à-dire, par sa propre chair;
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —
Et [que nous avons] un grand Sacrificateur établi sur la maison de Dieu;
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
Approchons-nous de lui avec un cœur sincère [et] une foi inébranlable, ayant les cœurs purifiés de mauvaise conscience, et le corps lavé d'eau nette;
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
Retenons la profession de notre espérance sans varier, car celui qui [nous] a fait les promesses, est fidèle.
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
Et prenons garde l'un à l'autre, afin de nous inciter à la charité et aux bonnes œuvres;
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
Ne quittant point notre assemblée, comme quelques-uns ont accoutumé [de faire], mais nous exhortant [l'un l'autre; et] cela d'autant plus que vous voyez approcher le jour.
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
Car si nous péchons volontairement après avoir reçu la connaissance de la vérité, il ne reste plus de sacrifice pour les péchés.
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
Mais une attente terrible de jugement, et l'ardeur d'un feu qui doit dévorer les adversaires.
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Si quelqu'un avait méprisé la Loi de Moïse, il mourait sans miséricorde, sur la déposition de deux ou de trois témoins.
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
De combien pires tourments pensez-vous [donc] que sera jugé digne celui qui aura foulé aux pieds le Fils de Dieu, et qui aura tenu pour une chose profane le sang de l'alliance, par lequel il avait été sanctifié, et qui aura outragé l'Esprit de grâce?
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
Car nous connaissons celui qui a dit: c'est à moi que la vengeance appartient, et je [le] rendrai, dit le Seigneur. Et en-core: le Seigneur jugera son peuple.
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
C'est une chose terrible que de tomber entre les mains du Dieu vivant.
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
Or rappelez dans votre mémoire les jours précédents, durant lesquels après avoir été illuminés, vous avez soutenu un grand combat de souffrances;
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
Ayant été d'une part exposés à la vue de tout le monde par des opprobres et des afflictions; et de l'autre, ayant participé [aux maux] de ceux qui ont souffert de semblables indignités.
34 Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Car vous avez aussi été participants de l'affliction de mes liens, et vous avez reçu avec joie l'enlèvement de vos biens; sachant en vous-mêmes que vous avez dans les Cieux des biens meilleurs et permanents.
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Ne perdez point cette fermeté que vous avez fait paraître, et qui sera bien récompensée.
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Parce que vous avez besoin de patience, afin qu'après avoir fait la volonté de Dieu, vous receviez [l'effet de sa] promesse.
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
Car encore un peu de temps, et celui qui doit venir, viendra, et il ne tardera point.
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
Or le juste vivra de la foi; mais si quelqu'un se retire, mon âme ne prend point de plaisir en lui.
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
Mais pour nous, nous n'avons garde de nous soustraire [à notre Maître]; ce serait notre perdition; mais nous persévérons dans la foi, pour le salut de l'âme.
