< Огій 2 >
1 Сьомого місяця, двадцятого й першого дня місяця було слово Господнє через пророка Огія таке:
Ын а доуэзечь ши уна зи а луний а шаптя, кувынтул Домнулуй а ворбит прин пророкул Хагай астфел:
2 „Скажи но до Зорова́веля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і до Ісуса, сина Єгосадакового, великого священика, та до решти наро́ду, говорячи.
„Ворбеште луй Зоробабел, фиул луй Шеалтиел, дрегэторул луй Иуда, луй Иосуа, фиул луй Иоцадак, мареле преот, ши рэмэшицей попорулуй ши спуне-ле:
3 Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він супроти того, як ніщо́ в ваших оча́х?
‘Чине а май рэмас ынтре вой дин чей че ау вэзут Каса ачаста ын слава ей динтый? Ши кум о ведець акум? Аша кум есте, ну паре еа ка о нимика ын окий воштри?
4 А тепер будь му́жній, Зорова́велю, говорить Госпо́дь, і зміцнися, Ісусе, сину Єгосадаків, священику великий, і зміцнися, ввесь наро́де землі, говорить Госпо́дь, і робіть, бо Я з вами, говорить Господь Савао́т.
Акум фий таре, Зоробабел!’, зиче Домнул. ‘Фий таре ши ту, Иосуа, фиул луй Иоцадак, мареле преот! Фий таре ши ту, тот попорул дин царэ’, зиче Домнул, ‘ши лукраць! Кэч Еу сунт ку вой’, зиче Домнул оштирилор.
5 Сло́ва, якими Я склав з вами заповіта, коли ви вихо́дили з Єгипту, а дух Мій пробува́є серед вас, не бійтеся!
‘Еу рэмын крединчос легэмынтулуй пе каре л-ам фэкут ку вой кынд аць ешит дин Еӂипт ши Духул Меу есте ын мижлокул востру; ну вэ темець!’
6 Бо так промовляє Господь Савао́т: Ще раз, — а станеться це незаба́ром, — і Я затрясу́ небо та землю, і море та суході́л!
Кэч аша ворбеште Домнул оштирилор: ‘Ынкэ пуцинэ време ши вой клэтина ынкэ о датэ черуриле ши пэмынтул, маря ши ускатул;
7 І затрясу́ всіма́ наро́дами, і при́йдуть кошто́вності всіх наро́дів, і напо́вню цей дім славою, говорить Госпо́дь Савао́т.
вой клэтина тоате нямуриле; комориле тутурор нямурилор вор вени ши вой умпле де славэ Каса ачаста’, зиче Домнул оштирилор.
8 Моє срі́бло й Моє золото, говорить Господь Саваот.
‘Ал Меу есте арӂинтул ши ал Меу есте аурул’, зиче Домнул оштирилор.
9 Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Госпо́дь Саваот“.
‘Слава ачестей Касе дин урмэ ва фи май маре декыт а челей динтый’, зиче Домнул оштирилор, ‘ши ын локул ачеста вой да пачя’, зиче Домнул оштирилор.”
10 Двадцятого й четвертого дня, дев'ятого місяця, другого року Да́рія було́ слово Господнє через пророка Огі́я таке:
Ын а доуэзечь ши патра зи а луний а ноуа, ын анул ал дойля ал луй Дариус, кувынтул Домнулуй а ворбит прин пророкул Хагай астфел:
11 „Так говорить Госпо́дь Савао́т: Запитай но священиків про Зако́на, гово́рячи:
„Аша ворбеште Домнул оштирилор: ‘Пуне преоцилор урмэтоаря ынтребаре асупра Леӂий:
12 Ось несе хтось освячене м'ясо в полі́ своєї оде́жі, і доторкне́ться поло́ю своєю до хліба, чи до потра́ви, чи до вина, чи до оливи, чи до якої пожи́ви, — чи стане те освя́ченим? І священики відповіли́ та й сказали: „Ні!“
«Дакэ поартэ чинева ын поала хайней сале карне сфинцитэ ши атинӂе ку хайна луй пыне, букате ферте, вин, унтделемн сау о мынкаре оарекаре, лукруриле ачестя вор фи сфинците?»’” Преоций ау рэспунс: „Ну!”
13 Тоді Огі́й сказав: Якщо б нечистий через мертвого доторкну́вся до всього цього, чи стане воно нечистим? І відповіли священики та й сказали: „Стане нечистим!“
Ши Хагай а зис: „Дакэ се атинӂе чинева спуркат прин атинӂеря де ун труп морт, де тоате ачесте лукрурь, вор фи еле спуркате оаре?” Преоций ау рэспунс: „Вор фи спуркате.”
14 І відповів Огій та й сказав: „Отакий наро́д цей, і такий цей люд перед Моїм лицем, — говорить Госпо́дь, — і такий усякий чин їхніх рук, і що вони складають там, — нечисте воно!
Атунч, Хагай, луынд ярэшь кувынтул, а зис: „‘Тот аша есте ши попорул ачеста, тот аша есте ши нямул ачеста ынаинтя Мя’, зиче Домнул, ‘аша сунт тоате лукрэриле мынилор лор: че-Мь адук ей аколо ка жертфэ есте спуркат!
15 А тепер зверніть но своє серце на час від цього дня й далі, ще по́ки не був покла́дений камінь до каменя в Господньому храмі.
Уйтаци-вэ дар ку бэгаре де сямэ ла челе че с-ау ынтымплат пынэ ын зиуа де азь, пынэ сэ се фи пус пятрэ пе пятрэ ла Темплул Домнулуй!
16 Відко́ли то було, що прихо́див бувало до копи́ці набирати двадцять мір, а було тільки десять, прихо́див до чави́ла набрати п'ятдесят мір, а було двадцять.
Атунч кынд веняу ла о грэмадэ де доуэзечь де мэсурь, ну ерау ын еа декыт зече; кынд веняу ла тяск сэ скоатэ чинчзечь де мэсурь, ну ерау ын ел декыт доуэзечь!
17 Бив Я вас посу́хою й зеленя́чкого та гра́дом, усі чи́ни ваших рук, та не кли́кали ви до Мене, говорить Госпо́дь.
В-ам ловит ку руӂинэ ын грыу ши ку тэчуне ши ку гриндинэ; ам ловит тот лукрул мынилор воастре. Ши ку тоате ачестя, тот ну в-аць ынторс ла Мине’, зиче Домнул.
18 Зверніть ваші серця́ на час від цього дня й далі, від дня двадцятого й четвертого, дев'ятого місяця, від того дня, коли був засно́ваний Господній храм, зверніть ваше серце на це.
‘Уйтаци-вэ ку бэгаре де сямэ ла челе че с-ау петрекут пынэ ын зиуа де азь, пынэ ын а доуэзечь ши патра зи а луний а ноуа, дин зиуа кынд а фост ынтемеят Темплул Домнулуй, уйтаци-вэ ку бэгаре де сямэ ла еле!
19 Чи є ще насіння в комо́рі? Бо ще виноград, і фіґове дерево, і дерево грана́тове, і дерево оли́вкове, — ніщо не прино́сило пло́ду. Від цього дня Я поблагословлю́ їх“.
Май ера сэмынцэ ын грынаре? Нич вия, нич смокинул, нич родиул, нич мэслинул н-ау май адус нимик. Дар, дин зиуа ачаста, Ымь вой да бинекувынтаря Мя.’”
20 I було́ слово Господнє до Огі́я вдруге двадцятого й четвертого дня того ж місяця таке:
Кувынтул Домнулуй а ворбит а доуа оарэ луй Хагай, ын а доуэзечь ши патра зи а луний, астфел:
21 Скажи Зорова́велю, намісникові Юдиному, говорячи: Я затрясу́ небо та землю,
„Ворбеште луй Зоробабел, дрегэторул луй Иуда, ши спуне: ‘Вой клэтина черуриле ши пэмынтул;
22 і попереверта́ю тро́ни царств, і повигу́блюю силу поганських царств, і попереверта́ю колесни́ці та тих, хто їздить у них, і попа́дають коні та їхні верхівці́, один мечем о́дного.
вой рэстурна скаунул де домние ал ымпэрэциилор, вой нимичи путеря ымпэрэциилор нямурилор, вой рэстурна ши кареле де рэзбой ши пе чей че се суе ын еле; каий ши кэлэреций лор вор фи трынтиць ла пэмынт ши унул ва пери учис де сабия алтуя.
23 Того дня, — говорить Госпо́дь Савао́т, — візьму́ Я тебе, Зорова́велю, сину Шеалтіїлів, Мій ра́бе, — говорить Господь, — і покладу́ тебе, немов ту печа́тку, бо Я тебе вибрав, говорить Госпо́дь Савао́т“.
Ын зиуа ачея’, зиче Домнул оштирилор, ‘пе тине, Зоробабеле, фиул луй Шеалтиел, робул Меу’, зиче Домнул, ‘те вой луа ши те вой пэстра ка пе о печете, кэч Еу те-ам алес’, зиче Домнул оштирилор.”