Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
Bog se je spomnil Noeta in vsake žive stvari in vse živine, ki je bila z njim v ladji in Bog je naredil veter, da je šel prek zemlje in vode so se znižale.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
Tudi studenci globin in okna neba so bili ustavljeni in dež z neba je bil zadržan.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
Vode so se nenehno vračale iznad zemlje in po koncu sto petdesetih dni so bile vode znižane.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
Ladja je obstala v sedmem mesecu, na sedemnajsti dan meseca, na gorah Araráta.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
In vode so nenehno upadale do desetega meseca. V desetem mesecu, na prvi dan meseca, so bili vidni vrhovi gora.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
Ob koncu štiridesetih dni se je pripetilo, da je Noe odprl okno ladje, ki jo je naredil
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
in izpustil krokarja, ki je letal sem ter tja, dokler se vode iznad zemlje niso posušile.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Od sebe je izpustil tudi golobico, da vidi, če so se vode znižale iznad obličja tal,
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
toda golobica ni našla počitka za podnožje svojega stopala in se je vrnila k njemu v ladjo, kajti vode so bile na obličju celotne zemlje. Potem je iztegnil svojo roko in jo prijel ter potegnil k sebi v ladjo.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
Okleval pa je še drugih sedem dni in golobico ponovno izpustil iz ladje.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
Golobica je zvečer priletela k njemu, in glej, v njenem kljunu je bil odtrgan oljčni list. Tako je Noe spoznal, da so bile vode iznad zemlje znižane.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
Okleval je še drugih sedem dni in izpustil golobico, ki se ni več ponovno vrnila k njemu.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
Pripetilo se je v šeststoprvem letu, v prvem mesecu, prvi dan meseca, [da] so se vode iznad zemlje posušile. Noe je odstranil pokrivalo ladje ter pogledal in glej, obličje tal je bilo suho.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
V drugem mesecu, na sedemindvajseti dan meseca, je bila zemlja suha.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Bog je spregovoril Noetu, rekoč:
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
»Pojdi iz ladje ti in tvoja žena in tvoji sinovi in žene tvojih sinov s teboj.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
S seboj privedi vsako živo stvar, ki je s teboj od vsega mesa, tako od perjadi kakor od živine in od vsake plazeče stvari, ki se plazi na zemlji, da se bodo na zemlji lahko obilno plodili in bodo rodovitni in se množili na zemlji.«
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
Noe se je izkrcal in njegovi sinovi in njegova žena in žene njegovih sinov z njim.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
Vsaka žival, vsaka plazeča stvar in vsaka perjad in karkoli se plazi na zemlji, po svojih vrstah, so se izkrcali iz ladje.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
Noe je zgradil oltar Gospodu in vzel od vsake čiste živali in od vsake čiste perjadi ter na oltarju daroval žgalne daritve.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
Gospod je zavohal prijeten vonj in Gospod je v svojem srcu rekel: »Zaradi človeka tal ne bom več ponovno preklel, kajti zamisel človekovega srca je zla od njegove mladosti niti ne bom več ponovno udaril vsake žive stvari, kakor sem storil.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
Dokler ostaja zemlja, čas setve in žetve in mraz in vročina in poletje in zima in dan in noč ne bodo prenehali.«
A Dove is Sent Forth from the Ark
