< Буття 8 >

1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, и о всех птицах, и о всех гадах пресмыкающихся, бывших с ним в ковчеге; и навел Бог ветер на землю, и воды остановились.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
и выпустил ворона, чтобы видеть, убыла ли вода с земли, который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли,
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
но голубь не нашел места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была еще на поверхности всей земли; и он простер руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
И помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
Он помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
Шестьсот первого года жизни Ноевой к первому дню первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
И сказал Господь Бог Ною:
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жены сынов твоих с тобою;
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле.
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жены сынов его с ним;
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
все звери, и весь скот, и все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принес во всесожжение на жертвеннике.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь Бог в сердце Своем: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого - зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал:
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
впредь во все дни земли сеяние и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь не прекратятся.

< Буття 8 >

A Dove is Sent Forth from the Ark
A Dove is Sent Forth from the Ark