Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
recordatus autem Deus Noe cunctarumque animantium et omnium iumentorum quae erant cum eo in arca adduxit spiritum super terram et inminutae sunt aquae
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
et clausi sunt fontes abyssi et cataractae caeli et prohibitae sunt pluviae de caelo
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
reversaeque aquae de terra euntes et redeuntes et coeperunt minui post centum quinquaginta dies
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
requievitque arca mense septimo vicesima septima die mensis super montes Armeniae
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
at vero aquae ibant et decrescebant usque ad decimum mensem decimo enim mense prima die mensis apparuerunt cacumina montium
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
cumque transissent quadraginta dies aperiens Noe fenestram arcae quam fecerat dimisit corvum
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
qui egrediebatur et revertebatur donec siccarentur aquae super terram
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
emisit quoque columbam post eum ut videret si iam cessassent aquae super faciem terrae
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
quae cum non invenisset ubi requiesceret pes eius reversa est ad eum in arcam aquae enim erant super universam terram extenditque manum et adprehensam intulit in arcam
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
expectatis autem ultra septem diebus aliis rursum dimisit columbam ex arca
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
at illa venit ad eum ad vesperam portans ramum olivae virentibus foliis in ore suo intellexit ergo Noe quod cessassent aquae super terram
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
expectavitque nihilominus septem alios dies et emisit columbam quae non est reversa ultra ad eum
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
igitur sescentesimo primo anno primo mense prima die mensis inminutae sunt aquae super terram et aperiens Noe tectum arcae aspexit viditque quod exsiccata esset superficies terrae
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
mense secundo septima et vicesima die mensis arefacta est terra
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
locutus est autem Deus ad Noe dicens
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
egredere de arca tu et uxor tua filii tui et uxores filiorum tuorum tecum
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
cuncta animantia quae sunt apud te ex omni carne tam in volatilibus quam in bestiis et in universis reptilibus quae reptant super terram educ tecum et ingredimini super terram crescite et multiplicamini super eam
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
egressus est ergo Noe et filii eius uxor illius et uxores filiorum eius cum eo
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
sed et omnia animantia iumenta et reptilia quae repunt super terram secundum genus suum arcam egressa sunt
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
aedificavit autem Noe altare Domino et tollens de cunctis pecoribus et volucribus mundis obtulit holocausta super altare
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
odoratusque est Dominus odorem suavitatis et ait ad eum nequaquam ultra maledicam terrae propter homines sensus enim et cogitatio humani cordis in malum prona sunt ab adulescentia sua non igitur ultra percutiam omnem animantem sicut feci
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
cunctis diebus terrae sementis et messis frigus et aestus aestas et hiemps nox et dies non requiescent
A Dove is Sent Forth from the Ark
