Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
神はノアと、箱舟の中にいたすべての生き物と、すべての家畜とを心にとめられた。神が風を地の上に吹かせられたので、水は退いた。
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
また淵の源と、天の窓とは閉ざされて、天から雨が降らなくなった。
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
それで水はしだいに地の上から引いて、百五十日の後には水が減り、
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
箱舟は七月十七日にアララテの山にとどまった。
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
水はしだいに減って、十月になり、十月一日に山々の頂が現れた。
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
四十日たって、ノアはその造った箱舟の窓を開いて、
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
からすを放ったところ、からすは地の上から水がかわききるまで、あちらこちらへ飛びまわった。
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
ノアはまた地のおもてから、水がひいたかどうかを見ようと、彼の所から、はとを放ったが、
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
はとは足の裏をとどめる所が見つからなかったので、箱舟のノアのもとに帰ってきた。水がまだ全地のおもてにあったからである。彼は手を伸べて、これを捕え、箱舟の中の彼のもとに引き入れた。
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
それから七日待って再びはとを箱舟から放った。
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
はとは夕方になって彼のもとに帰ってきた。見ると、そのくちばしには、オリブの若葉があった。ノアは地から水がひいたのを知った。
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
さらに七日待ってまた、はとを放ったところ、もはや彼のもとには帰ってこなかった。
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
六百一歳の一月一日になって、地の上の水はかれた。ノアが箱舟のおおいを取り除いて見ると、土のおもては、かわいていた。
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
二月二十七日になって、地は全くかわいた。
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
この時、神はノアに言われた、
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
「あなたは妻と、子らと、子らの妻たちと共に箱舟を出なさい。
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
あなたは、共にいる肉なるすべての生き物、すなわち鳥と家畜と、地のすべての這うものとを連れて出て、これらのものが地に群がり、地の上にふえ広がるようにしなさい」。
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
ノアは共にいた子らと、妻と、子らの妻たちとを連れて出た。
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
またすべての獣、すべての這うもの、すべての鳥、すべて地の上に動くものは皆、種類にしたがって箱舟を出た。
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
ノアは主に祭壇を築いて、すべての清い獣と、すべての清い鳥とのうちから取って、燔祭を祭壇の上にささげた。
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
主はその香ばしいかおりをかいで、心に言われた、「わたしはもはや二度と人のゆえに地をのろわない。人が心に思い図ることは、幼い時から悪いからである。わたしは、このたびしたように、もう二度と、すべての生きたものを滅ぼさない。
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
地のある限り、種まきの時も、刈入れの時も、暑さ寒さも、夏冬も、昼も夜もやむことはないであろう」。
A Dove is Sent Forth from the Ark
