Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
God remembered Noah, all the animals, and all the livestock that were with him in the ship; and God made a wind to pass over the earth. The waters subsided.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
The deep’s fountains and the sky’s windows were also stopped, and the rain from the sky was restrained.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
The waters continually receded from the earth. After the end of one hundred and fifty days the waters receded.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
The ship rested in the seventh month, on the seventeenth day of the month, on Ararat’s mountains.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
The waters receded continually until the tenth month. In the tenth month, on the first day of the month, the tops of the mountains were visible.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
At the end of forty days, Noah opened the window of the ship which he had made,
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
and he sent out a raven. It went back and forth, until the waters were dried up from the earth.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
He himself sent out a dove to see if the waters were abated from the surface of the ground,
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
but the dove found no place to rest her foot, and she returned into the ship to him, for the waters were on the surface of the whole earth. He put out his hand, and took her, and brought her to him into the ship.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
He waited yet another seven days; and again he sent the dove out of the ship.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
The dove came back to him at evening and, behold, in her mouth was a freshly plucked olive leaf. So Noah knew that the waters were abated from the earth.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
He waited yet another seven days, and sent out the dove; and she didn’t return to him any more.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
In the six hundred and first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from the earth. Noah removed the covering of the ship, and looked. He saw that the surface of the ground was dry.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
In the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was dry.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
God spoke to Noah, saying,
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
“Go out of the ship, you, your wife, your sons, and your sons’ wives with you.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
Bring out with you every living thing that is with you of all flesh, including birds, livestock, and every creeping thing that creeps on the earth, that they may breed abundantly in the earth, and be fruitful, and multiply on the earth.”
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
Noah went out, with his sons, his wife, and his sons’ wives with him.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
Every animal, every creeping thing, and every bird, whatever moves on the earth, after their families, went out of the ship.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
Noah built an altar to the LORD, and took of every clean animal, and of every clean bird, and offered burnt offerings on the altar.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
The LORD smelled the pleasant aroma. The LORD said in his heart, “I will not again curse the ground any more for man’s sake because the imagination of man’s heart is evil from his youth. I will never again strike every living thing, as I have done.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
While the earth remains, seed time and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night will not cease.”
A Dove is Sent Forth from the Ark
