Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
And God remembered Noah, and every living thing, and all the cattle that were with him in the ark; and God made a wind to pass over the earth, and the waters assuaged;
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
the fountains also of the deep and the windows of heaven were stopped, and the rain from heaven was restrained.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
And the waters returned from off the earth continually; and after the end of a hundred and fifty days the waters decreased.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
And the ark rested in the seventh month, on the seventeenth day of the month, upon the mountains of Ararat.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
And the waters decreased continually until the tenth month; in the tenth month, on the first day of the month, were the tops of the mountains seen.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
And it came to pass at the end of forty days, that Noah opened the window of the ark which he had made.
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
And he sent forth a raven, and it went forth to and fro, until the waters were dried up from off the earth.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
And he sent forth a dove from him, to see if the waters were abated from off the face of the ground.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
But the dove found no rest for the sole of her foot, and she returned unto him to the ark, for the waters were on the face of the whole earth; and he put forth his hand, and took her, and brought her in unto him into the ark.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
And he stayed yet other seven days; and again he sent forth the dove out of the ark.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
And the dove came in to him at eventide; and lo in her mouth an olive-leaf freshly plucked; so Noah knew that the waters were abated from off the earth.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
And he stayed yet other seven days; and sent forth the dove; and she returned not again unto him any more.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
And it came to pass in the six hundred and first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from off the earth; and Noah removed the covering of the ark, and looked, and behold, the face of the ground was dried.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
And in the second month, on the seven and twentieth day of the month, was the earth dry.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
And God spoke unto Noah, saying:
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
'Go forth from the ark, thou, and thy wife, and thy sons, and thy sons' wives with thee.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
Bring forth with thee every living thing that is with thee of all flesh, both fowl, and cattle, and every creeping thing that creepeth upon the earth; that they may swarm in the earth, and be fruitful, and multiply upon the earth.'
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
And Noah went forth, and his sons, and his wife, and his sons' wives with him;
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
every beast, every creeping thing, and every fowl, whatsoever moveth upon the earth, after their families; went forth out of the ark.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
And Noah builded an altar unto the LORD; and took of every clean beast, and of every clean fowl, and offered burnt-offerings on the altar.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
And the LORD smelled the sweet savour; and the LORD said in His heart: 'I will not again curse the ground any more for man's sake; for the imagination of man's heart is evil from his youth; neither will I again smite any more every thing living, as I have done.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
While the earth remaineth, seedtime and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night shall not cease.'
A Dove is Sent Forth from the Ark
