Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
But God hadn't forgotten about Noah and all the wild animals and livestock with him in the ark. God sent a wind to blow over the earth, and the floodwaters started to drop.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
The subterranean waters were closed off, and the heavy rainfall was stopped.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
The floodwaters steadily receded from the earth. They had gone down so much that by 150 days after the flood began
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
the ark grounded on the mountains of Ararat. This happened on the seventeenth day of the seventh month.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
The waters continued to drop so that by the first day of the tenth month the tops of mountains could be seen.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
Forty days later Noah opened the window he'd made in the ark,
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
and sent a raven out. It flew back and forth until the water on the earth had dried up.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Then he sent a dove out to see if the waters had gone down enough to expose dry ground.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
But the dove couldn't find anywhere to land. So it came back to Noah in the ark because water was still covering the whole earth. He reached out his hand, picked up the dove, and took it back into the ark with him.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
He waited another seven days and sent the dove out from the ark again.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
When it came back to him in the evening it had a freshly-picked olive leaf in its beak, so Noah knew the floodwaters were mainly gone from the earth.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
Again he waited another seven days and sent the dove out again, but this time it didn't return to him.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
By now Noah was 601, and by the first day of the first month, the floodwaters on the earth were gone. Noah pulled back the ark's covering and saw that the ground was drying out.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
By the twenty-seventh day of the second month the earth was dry.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Then God told Noah,
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
“Leave the ark, you and your wife, your sons and their wives.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
Let all the animals go—the birds, the wild animals, the creatures that run along the ground—so that they can breed and increase their numbers on the earth.”
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
So Noah and his wife, his sons and their wives, left the ark.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
All the animals, all the creatures that run along the ground, all the birds—everything that lives on land—also left, each kind leaving together.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
Noah built an altar, and sacrificed some of the clean animals and birds as a burnt offering.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
The Lord accepted the sacrifice, and said to himself, “I won't ever again curse the ground because of human beings, even though every single thought in their minds is evil from childhood. I won't ever destroy all life again as I have just done.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
As long as the earth exists, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, day and night, will never come to an end.”
A Dove is Sent Forth from the Ark
