Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
And God remembered Noe, and all the living creatures, and all the cattle which were with him in the ark, and brought a wind upon the earth, and the waters were abated.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
The fountains also of the deep, and the flood gates of heaven were shut up, and the rain from heaven was restrained.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
And the waters returned from off the earth going and coming: and they began to be abated after a hundred and fifty days.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
And the ark rested in the seventh month, the seven and twentieth day of the month, upon the mountains of Armenia.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
And the waters were going and decreasing until the tenth month: for in the tenth month, the first day of the month, the tops of the mountains appeared.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
And after that forty days were passed, Noe, opening the window of the ark which he had made, sent forth a raven:
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
Which went forth and did not return, till the waters were dried up upon the earth.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
He sent forth also a dove after him, to see if the waters had now ceased upon the face of the earth.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
But she, not finding where her foot might rest, returned to him into the ark: for the waters were upon the whole earth: and he put forth his hand, and caught her, and brought her into the ark.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
And having waited yet seven other days, he again sent forth the dove out of the ark.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
And she came to him in the evening, carrying a bough of an olive tree, with green leaves, in her mouth. Noe therefore understood that the waters were ceased upon the earth.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
And he stayed yet other seven days: and he sent forth the dove, which returned not any more unto him.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
Therefore in the six hundredth and first year, the first month, the first day of the month, the waters were lessened upon the earth, and Noe opening the covering of the ark, looked, and saw that the face of the earth was dried.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
In the second month, the seven and twentieth day of the month, the earth was dried.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
And God spoke to Noe, saying:
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
Go out of the ark, thou and thy wife, thy sons, and the wives of thy sons with thee.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
All living things that are with thee of all flesh, as well in fowls as in beasts, and all creeping things that creep upon the earth, bring out with thee, and go ye upon the earth: increase and multiply upon it.
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
So Noe went out, he and his sons: his wife, and the wives of his sons with him.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
And all living things, and cattle, and creeping things that creep upon the earth, according to their kinds, went out of the ark.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
And Noe built an altar unto the Lord: and taking of all cattle and fowls that were clean, offered holocausts upon the altar.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
And the Lord smelled a sweet savour, and said: I will no more curse the earth for the sake of man: for the imagination and thought of man’s heart are prone to evil from his youth: therefore I will no more destroy every living soul as I have done.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
All the days of the earth, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, night and day, shall not cease.
A Dove is Sent Forth from the Ark
