Буття 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
But God remembered Noah and all the animals and livestock that were with him in the ark. And God sent a wind over the earth, and the waters began to subside.
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
The springs of the deep and the floodgates of the heavens were closed, and the rain from the sky was restrained.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
The waters receded steadily from the earth, and after 150 days the waters had gone down.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
On the seventeenth day of the seventh month, the ark came to rest on the mountains of Ararat.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
And the waters continued to recede until the tenth month, and on the first day of the tenth month the tops of the mountains became visible.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
After forty days Noah opened the window he had made in the ark
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
and sent out a raven. It kept flying back and forth until the waters had dried up from the earth.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
Then Noah sent out a dove to see if the waters had receded from the surface of the ground.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
But the dove found no place to rest her foot, and she returned to him in the ark, because the waters were still covering the surface of all the earth. So he reached out his hand and brought her back inside the ark.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
Noah waited seven more days and again sent out the dove from the ark.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
And behold, the dove returned to him in the evening with a freshly plucked olive leaf in her beak. So Noah knew that the waters had receded from the earth.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
And Noah waited seven more days and sent out the dove again, but this time she did not return to him.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
In Noah’s six hundred and first year, on the first day of the first month, the waters had dried up from the earth. So Noah removed the covering from the ark and saw that the surface of the ground was dry.
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
By the twenty-seventh day of the second month, the earth was fully dry.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Then God said to Noah,
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
“Come out of the ark, you and your wife, along with your sons and their wives.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
Bring out all the living creatures that are with you—birds, livestock, and everything that crawls upon the ground—so that they can spread out over the earth and be fruitful and multiply upon it.”
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
So Noah came out, along with his sons and his wife and his sons’ wives.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
Every living creature, every creeping thing, and every bird—everything that moves upon the earth—came out of the ark, kind by kind.
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
Then Noah built an altar to the LORD. And taking from every kind of clean animal and clean bird, he offered burnt offerings on the altar.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
When the LORD smelled the pleasing aroma, He said in His heart, “Never again will I curse the ground because of man, even though every inclination of his heart is evil from his youth. And never again will I destroy all living creatures as I have done.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
As long as the earth endures, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, day and night shall never cease.”
A Dove is Sent Forth from the Ark
