Буття 48

1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма.

Pea hili ʻae ngaahi meʻa ni, naʻe fakahā ʻe he tokotaha kia Siosefa ʻo pehē, “Vakai, ʻoku mahaki hoʻo tamai:” pea naʻa ne ʻave mo ia ʻa hono ongo foha, ko Manase, mo ʻIfalemi.

2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

Pea naʻe tala kia Sēkope, ʻo pehē, “Vakai, ʻoku haʻu ho foha ko Siosefa kiate koe: pea naʻe fakamālohi ʻe ʻIsileli ia, pea ne nofo hake ʻi he mohenga.”

3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.

Pea pehē ʻe Sēkope kia Siosefa, “Naʻe hā mai ʻae ʻOtua māfimafi kiate au ʻi Lusa ʻi he fonua ko Kēnani, ʻo ne tāpuaki au;

4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“.

‌ʻo ne pehē mai kiate au, ‘Vakai, te u ngaohi koe ke ke monūʻia, mo ke tupu ʻo tokolahi, pea te u fakatupu ʻiate koe ʻae ngaahi kakai lahi; pea te u foaki ʻae fonua ni ki ho hako ki mui ʻiate koe, ko e nofoʻanga maʻu ʻo taʻengata.’”

5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої.

“Pea ko eni, ko ho ongo foha ko ʻIfalemi, mo Manase, naʻe fānau kiate koe ʻi he fonua ko ʻIsipite, ʻi he teʻeki ai te u haʻu ki ʻIsipite, ʻoku ʻoʻoku ʻakinaua; ʻo hangē ko Lupeni mo Simione, ʻe ʻoʻoku ʻakinaua.

6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.

Pea ko hoʻo fānau te ke fakatupu kimui ʻiate kinaua, ʻe ʻoʻou ia, pea ʻe ui ʻakinautolu ʻi he hingoa ʻo honau kāinga ʻi honau tofiʻa.

7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“.

Pea ko au, ʻi heʻeku haʻu mei Petana, naʻe pekia ʻa Lesieli ʻo ofi kiate au ʻi he hala, ka naʻe toetoe siʻi pe, pea mau hoko ki ʻEfelata pea naʻaku tanu ia ʻi he hala ki ʻEfelata ʻaia ko Petelihema.”

8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“

Pea naʻe sio ʻa ʻIsileli ki he ongo foha ʻo Siosefa, ʻo ne pehē, “Ko hai ʻakinaua?”

9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“.

Pea pehēange ʻe Siosefa ki heʻene tamai, “Ko hoku ongo foha ʻakinaua, kuo foaki ʻe he ʻOtua kiate au, ʻi he fonua ni.” Pea pehē ʻe ia, “ʻOku ou kole kiate koe, ʻomi ʻakinaua kiate au, pea te u tāpuaki ʻakinaua.”

10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

Pea naʻe kui ʻae mata ʻo ʻIsileli ko e meʻa ʻi heʻene motuʻa, ko ia naʻe ʻikai ai te ne faʻa sio. Pea ne ʻomi ʻakinaua ʻo ofi kiate ia; pea naʻa ne ʻuma kiate kinaua ʻo ne fāʻufua ʻakinaua.

11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“.

Pea naʻe pehē ʻe ʻIsileli kia Siosefa, “Naʻe ʻikai te u ʻamanaki ke u mamata ki ho mata; pea vakai, kuo fakahā ʻe he ʻOtua kiate au ho hako foki.”

12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

Pea naʻe ʻomi ʻakinaua ʻe Siosefa mei hono tui, pea ne tulolo ia mo hono mata ki he kelekele.

13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

Pea ʻave ʻakinaua ʻe Siosefa, ko ʻIfalemi ʻi hono nima toʻomataʻu ʻo hanga atu ki he nima toʻohema ʻo ʻIsileli, mo Manase ʻi hono toʻohema ʻo hanga atu ki he nima toʻomataʻu ʻo ʻIsileli, pea ne ʻomi ʻakinaua ke ofi kiate ia.

14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.

Pea naʻe mafao atu ʻe ʻIsileli hono nima toʻomataʻu ʻo hilifaki ia ki he ʻulu ʻo ʻIfalemi, ʻaia ko e kimui, mo hono nima toʻohema ki he ʻulu ʻo Manase, ʻo ʻai fakapotopoto pe hono nima; he ko Manase, ko e ʻuluaki ia.

15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

Pea naʻa ne tāpuaki ʻa Siosefa ʻo ne pehē, “Ko e ʻOtua, ʻaia naʻe ʻalu ʻi he ʻao ʻo ʻeku tamai ko ʻEpalahame, mo ʻAisake, ko e ʻOtua naʻa ne fafanga au ʻi heʻeku moʻui kotoa pē ʻo aʻu ki he ʻaho ni,

16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“.

Ko e ʻāngelo ʻaia naʻa ne huhuʻi au mei he kovi kotoa pē, tāpuakiʻi ʻae ongo tama; pea ke ui hoku hingoa kiate kinaua, mo e hingoa ʻo ʻeku tamai ko ʻEpalahame, mo ʻAisake; pea tuku ke na tupu ko e kakai tokolahi ʻi māmani.”

17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.

Pea kuo mamata ʻa Siosefa kuo ʻai ʻe heʻene tamai hono nima toʻomataʻu ki he ʻulu ʻo ʻIfalemi, naʻa ne mamahi ai; pea ne hiki ʻae nima ʻo ʻene tamai ke ʻave ia mei he ʻulu ʻo ʻIfalemi ki he ʻulu ʻo Manase.

18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“

Pea pehē ʻe Siosefa ki heʻene tamai, “Ko ʻeku tamai ke ʻoua naʻa pehē, he ko e ʻuluaki eni: ʻai ho nima toʻomataʻu ki hono ʻulu.”

19 А батько його не хотів, і сказав: „Знаю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.

Pea naʻe taʻofi ia ʻe heʻene tamai, ʻo ne pehē, “ʻOku ou ʻilo, ko hoku foha, ʻoku ou ʻilo ia: ʻe hoko ia foki ko e kakai tokolahi, pea ʻe lahi ia foki; ka ko e moʻoni ʻe lahi hono tehina ʻiate ia, pea ʻe hoko hono hako ko e ngaahi puleʻanga lahi.”

20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“І поставив Єфрема перед Манасією.

Pea naʻa ne tāpuaki ʻakinaua ʻi he ʻaho ko ia, ʻo pehē, “ʻE fai tāpuaki ʻe ʻIsileli ʻiate koe, ʻo pehē, ‘Ke ngaohi koe ʻe he ʻOtua ke tatau mo ʻIfalemi mo Manase:’ pea naʻa ne tuku ʻa ʻIfalemi ki muʻa ʻia Manase.

21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!

Pea pehē ʻe ʻIsileli kia Siosefa, “Vakai teu mate au; ka ʻe ʻiate kimoutolu ʻae ʻOtua, pea te ne toe ʻave ʻakinautolu ki he fonua ʻo hoʻomou ngaahi tamai.

22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“.

Pea ko eni foki, kuo u foaki kiate koe ʻae potu lahi hake ʻe taha ʻi ho ngaahi tokoua, ʻaia naʻaku maʻu mei he nima ʻoe kakai ʻAmoli, ʻaki ʻa ʻeku heletā, mo ʻeku kaufana.”