Буття 41
1 І сталося по закінченні двох літ ча́су, і сниться фараонові, — ось він стоїть над Річкою.
And it came to pass at the end of two full years, that Pharaoh dreamed: and behold, he stood by the river.
2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі.
And behold, there came up out of the river seven well-favored cows and fat-fleshed; and they fed in a meadow.
3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.
And behold, seven other cows came up after them out of the river, ill-favored and lean-fleshed; and stood by the [other] cows upon the brink of the river.
4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.
And the ill-favored and lean-fleshed cows ate up the seven well-favored and fat cows. So Pharaoh awoke.
5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.
And he slept and dreamed the second time: and behold, seven ears of corn came up upon one stalk, rank and good.
6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.
And behold, seven thin ears and blasted with the east wind sprung up after them.
7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон.
And the seven thin ears devoured the seven rank and full ears. And Pharaoh awoke, and behold, [it was] a dream.
8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові.
And it came to pass in the morning, that his spirit was troubled; and he sent and called for all the magicians of Egypt, and all the wise men thereof: and Pharaoh told them his dream; but [there was] none that could interpret them to Pharaoh.
9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої.
Then spoke the chief butler to Pharaoh, saying, I do remember my faults this day:
10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів.
Pharaoh was wroth with his servants, and put me in custody in the captain of the guard's house, [both] me, and the chief baker:
11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням.
And we dreamed a dream in one night, I and he: we dreamed each man according to the interpretation of his dream.
12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.
And [there was] there with us a young man, a Hebrew, servant to the captain of the guard; and we told him, and he interpreted to us our dreams; to each man according to his dream he interpreted.
13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“.
And it came to pass, as he interpreted to us, so it was: me he restored to my office, and him he hanged.
14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона.
Then Pharaoh sent and called Joseph, and they brought him hastily out of the dungeon: and he shaved [himself], and changed his raiment, and came before Pharaoh.
15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“.
And Pharaoh said to Joseph, I have dreamed a dream, and [there is] none that can interpret it: and I have heard it said of thee, [that] thou canst understand a dream to interpret it.
16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“.
And Joseph answered Pharaoh, saying, [It is] not in me: God will give Pharaoh an answer of peace.
17 І сказав фараон до Йосипа: „ Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки.
And Pharaoh said to Joseph, In my dream, behold, I stood upon the bank of the river:
18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі.
And behold, there came out of the river seven cows, fat-fleshed, and well-favored; and they fed in a meadow:
19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.
And behold, seven other cows came out after them, poor, and very ill-favored, and lean-fleshed, such as I never saw in all the land of Egypt for badness:
20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих.
And the lean and the ill-favored cows ate up the first seven fat cows:
21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.
And when they had eaten them up, it could not be known that they had eaten them; but they [were] still ill-favored, as at the beginning. So I awoke.
22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.
And I saw in my dream, and behold, seven ears came up on one stalk, full and good:
23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.
And behold, seven ears, withered, thin, [and] blasted with the east wind, sprung up after them:
24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“.
And the thin ears devoured the seven good ears: and I told [this] to the magicians; but [there was] none that could explain [it] to me.
25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові.
And Joseph said to Pharaoh, The dream of Pharaoh [is] one; God hath showed Pharaoh what he [is] about to do.
26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він.
The seven good cows [are] seven years; and the seven good ears [are] seven years: the dream [is] one.
27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних.
And the seven thin and ill-favored cows that came up after them [are] seven years; and the seven empty ears blasted with the east wind will be seven years of famine.
28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові.
This [is] the thing which I have spoken to Pharaoh: What God [is] about to do he showeth to Pharaoh.
29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім.
Behold, there come seven years of great plenty throughout all the land of Egypt:
30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.
And there shall arise after them seven years of famine; and all the plenty shall be forgotten in the land of Egypt; and the famine shall consume the land;
31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й.
And the plenty shall not be known in the land by reason of the famine following: for it [will be] very grievous.
32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.
And for that the dream was doubled to Pharaoh twice; [it is] because the thing [is] established by God, and God will shortly bring it to pass.
33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.
Now therefore let Pharaoh look out a man discreet and wise, and set him over the land of Egypt.
34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.
Let Pharaoh do [this], and let him appoint officers over the land, and take up the fifth part of the land of Egypt in the seven plenteous years.
35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.
And let them gather all the food of those good years that come, and lay up corn under the hand of Pharaoh; and let them keep food in the cities.
36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“.
And that food shall be for store to the land against the seven years of famine, which shall be in the land of Egypt; that the land may not perish through the famine.
37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.
And the thing was good in the eyes of Pharaoh, and in the eyes of all his servants.
38 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“
And Pharaoh said to his servants, Can we find [such a man] as this [is], a man in whom the spirit of God [is]?
39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.
And Pharaoh said to Joseph, Forasmuch as God hath shown thee all this, [there is] none so discreet and wise as thou [art]:
40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“.
Thou shalt be over my house, and according to thy word shall all my people be ruled: only in the throne will I be greater than thou.
41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“.
And Pharaoh said to Joseph, See, I have set thee over all the land of Egypt.
42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.
And Pharaoh took off his ring from his hand, and put it upon Joseph's hand, and arrayed him in vestures of fine linen, and put a gold chain about his neck;
43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“І поставив його над усім єгипетським краєм.
And he made him to ride in the second chariot which he had: and they cried before him, Bow the knee: and he made him [ruler] over all the land of Egypt.
44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“.
And Pharaoh said to Joseph, I [am] Pharaoh, and without thee shall no man lift up his hand or foot in all the land of Egypt.
45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.
And Pharaoh called Joseph's name Zaphnath-paaneah; and he gave him for a wife Asenath the daughter of Poti-pherah priest of On: and Joseph went over [all] the land of Egypt.
46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.
And Joseph [was] thirty years old when he stood before Pharaoh king of Egypt: and Joseph went out from the presence of Pharaoh, and went throughout all the land of Egypt.
47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.
And in the seven plenteous years the earth brought forth by handfulls.
48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му.
And he gathered all the food of the seven years which were in the land of Egypt, and laid up the food in the cities: the food of the field which [was] around every city, he laid up in the same.
49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.
And Joseph gathered corn as the sand of the sea, very much, until he left numbering; for [it was] without number.
50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.
And to Joseph were born two sons before the years of famine came: which Asenath the daughter of Poti-pherah priest of On bore to him.
51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“.
And Joseph called the name of the first-born Manasseh: For God, [said he], hath made me forget all my toil, and all my father's house.
52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“.
And the name of the second called he Ephraim: for God hath caused me to be fruitful in the land of my affliction.
53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.
And the seven years of plenteousness that was in the land of Egypt, were ended.
54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.
And the seven years of dearth began to come, according as Joseph had said: and the dearth was in all lands; but in all the land of Egypt there was bread.
55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“.
And when all the land of Egypt was famished, the people cried to Pharaoh for bread: and Pharaoh said to all the Egyptians, Go to Joseph; what he saith to you, do.
56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.
And the famine was over all the face of the earth; and Joseph opened all the store-houses, and sold to the Egyptians; and the famine became severe in the land of Egypt.
57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.
And all countries came into Egypt to Joseph to buy [corn]; because the famine was distressing in all lands.
