Буття 21
1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
И Господь посети Сарру, якоже рече: и сотвори Господь Сарре, якоже глагола.
2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
И заченши Сарра роди Аврааму сына в старости, во время, якоже глагола ему Господь:
3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
и нарече Авраам имя сыну своему рождшемуся ему, егоже роди ему Сарра, Исаак:
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
обреза же Авраам Исаака во осмый день, якоже заповеда ему Бог.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
Авраам же бе ста лет, егда бысть ему Исаак сын его.
6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
Рече же Сарра: смех мне сотвори Господь: иже бо аще услышит, обрадуется со Мною.
7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
И рече: кто возвестит Аврааму, яко млеком питает отроча Сарра, яко родих сына в старости моей?
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
И возрасте отроча, и отдоено бысть: и сотвори Авраам учреждение велие, в оньже день отдоися Исаак сын его.
9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
Видевши же Сарра сына Агари Египтяныни, иже бысть Аврааму, играюща со Исааком сыном своим,
10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
и рече Аврааму: изжени рабу сию и сына ея: не наследит бо сын рабы сея с сыном моим Исааком.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
Жесток же явися глагол сей зело пред Авраамом о сыне его Исмаиле.
12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
И рече Бог Аврааму: да не будет жестоко пред тобою о отроце и о рабыни: вся елика аще речет тебе Сарра, слушай гласа ея: яко во Исааце наречется тебе семя:
13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
сына же рабыни сея в язык велик сотворю его, яко семя твое есть.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
Воста же Авраам заутра и взя хлебы и мех воды, и даде Агари: и возложи на плещы ея отроча и отпусти ю. Отшедши же заблуждаше в пустыни, у кладязя Клятвеннаго:
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
оскуде же вода из меха: и поверже отроча под елию единою.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
Отшедши же седяше прямо ему издалече, якоже дострелити из лука: рече бо: да не вижду смерти детища моего. И седе прямо ему издалече. Воскричав же отроча, восплакася:
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
услыша же Бог глас отрочате от места, идеже бяше: и воззва Ангел Божий Агарь с небесе и рече ей: что есть, Агарь? Не бойся: услыша бо Бог глас отрочища от места, идеже есть:
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
востани и поими отроча, и ими рукою твоею его: в язык бо велик сотворю его.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
И отверзе Бог очи ея, и узре кладязь воды живы: и иде, и налия мех воды, и напои отроча.
20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
И бяше Бог со отрочатем, и возрасте, и вселися в пустыни, и бысть стрелец.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
И поселися в пустыни Фаран: и поят ему мати его жену от земли Египетския.
22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
Бысть же в то время, и рече Авимелех, и Охозаф невестоводитель его, и Фихол воевода силы его, ко Аврааму, глаголя: Бог с тобою во всех, яже твориши:
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
ныне убо кленися ми Богом, не обидети мене, ниже семене моего, ниже имене моего: но по правде, юже сотворих с тобою, сотвориши со мною и земли, идеже ты вселился еси на ней.
24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“
И рече Авраам: аз кленуся.
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
И обличи Авраам Авимелеха о кладязех водных, яже отяша отроцы Авимелеховы.
26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
И рече ему Авимелех: не ведех, кто сотвори тебе вещь сию: ниже ты ми поведал еси, ниже аз слышах, токмо днесь.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
И взя Авраам овцы и юнцы и даде Авимелеху: и завещаста оба завет.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
И постави Авраам седмь агниц овчих единых.
29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
И рече Авимелех Аврааму: что суть седмь агницы овец сих, яже поставил еси едины?
30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
И рече Авраам: яко седмь сих агниц возмеши у мене, да будут ми во свидетелство, яко аз ископах кладязь сей.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
Сего ради наименова имя месту тому кладязь Клятвенный: яко тамо клястася оба
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
и завещаста завет у кладязя Клятвеннаго. Воста же Авимелех, и Охозаф невестоводитель его, и Фихол воевода силы его, и возвратишася в землю Филистимску.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
И насади Авраам ниву у кладязя Клятвеннаго, и призва ту имя Господа, Бога вечнаго.
34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
Обита же Авраам в земли Филистимстей дни многи.
