Буття 21
1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
And the LORD visited Sarah as he had said, and the LORD did to Sarah as he had spoken.
2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
For Sarah conceived and bore Abraham a son in his old age, at the set time of which God had spoken to him.
3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
And Abraham called the name of his son that was born to him, whom Sarah bore to him, Isaac.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
And Abraham circumcised his son Isaac, being eight days old, as God had commanded him.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
And Abraham was a hundred years old, when his son Isaac was born to him.
6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
And Sarah said, God hath made me to laugh, [so that] all that hear will laugh with me.
7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
And she said, Who would have said to Abraham, that Sarah shall nurse children? for I have borne him a son in his old age.
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
And the child grew, and was weaned: and Abraham made a great feast the day that Isaac was weaned.
9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
And Sarah saw the son of Hagar the Egyptian, which she had borne to Abraham, mocking.
10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
Wherefore, she said to Abraham, Cast out this bond-woman, and her son: for the son of this bond-woman shall not be heir with my son, [even] with Isaac.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
And the thing was very grievous in Abraham's sight, because of his son.
12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
And God said to Abraham, Let it not be grievous in thy sight, because of the lad, and because of thy bond-woman; in all that Sarah hath said to thee, hearken to her voice: for in Isaac shall thy seed be called.
13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
And also of the son of the bond-woman will I make a nation, because he [is] thy seed.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
And Abraham rose early in the morning, and took bread, and a bottle of water, and gave [it] to Hagar (putting [it] on her shoulder) and the child, and sent her away; and she departed, and wandered in the wilderness of Beer-sheba.
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
And the water was spent in the bottle, and she cast the child under one of the shrubs.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
And she went, and sat her down over against [him], a good way off, as it were a bow-shot: for she said, Let me not see the death of the child. And she sat over against [him], and raised her voice, and wept.
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
And God heard the voice of the lad: and the angel of God called to Hagar out of heaven, and said to her, What aileth thee, Hagar? fear not; for God hath heard the voice of the lad where he [is].
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
Arise, lift up the lad, and hold him in thy hand: for I will make him a great nation.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
And God opened her eyes, and she saw a well of water: and she went, and filled the bottle with water, and gave the lad drink.
20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
And God was with the lad; and he grew, and dwelt in the wilderness, and became an archer.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
And he dwelt in the wilderness of Paran: and his mother took for him a wife out of the land of Egypt.
22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
And it came to pass at that time, that Abimelech, and Phichol the chief captain of his host, spoke to Abraham, saying, God [is] with thee in all that thou doest:
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
Now therefore swear to me here by God, that thou wilt not deal falsely with me, nor with my son, nor with my son's son: [but] according to the kindness that I have done to thee, thou shalt do to me, and to the land in which thou hast sojourned.
24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“
And Abraham said, I will swear.
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
And Abraham reproved Abimelech, because of a well of water, which Abimelech's servants had violently taken away.
26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
And Abimelech said, I know not who hath done this thing: neither didst thou tell me, neither yet have I heard [of it], but to-day.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
And Abraham took sheep and oxen, and gave them to Abimelech: and both of them made a covenant.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
And Abraham set seven ewe-lambs of the flock by themselves.
29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
And Abimelech said to Abraham, What [mean] these seven ewe-lambs, which thou hast set by themselves?
30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
And he said, For [these] seven ewe-lambs shalt thou take from my hand, that they may be a witness to me, that I have digged this well.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
Wherefore he called that place Beer-sheba: because there they swore both of them.
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
Thus they made a covenant at Beer-sheba: Then Abimelech arose, and Phichol the chief captain of his host, and they returned into the land of the Philistines.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
And [Abraham] planted a grove in Beer-sheba, and called there on the name of the LORD, the everlasting God.
34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
And Abraham sojourned in the land of the Philistines many days.
