Буття 21
1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
Now, Yahweh, visited Sarah, as he had said, —And Yahweh did for Sarah as he had spoken.
2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
So, Sarah, conceived and bare, to Abraham, a son, for his old age, at the set time, of which God had spoken with him.
3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
And Abraham called the name of his son that was born to him, whom, Sarah, bare to him, Isaac.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
And Abraham circumcised Isaac his son, when eight days old, —as God commanded him.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
Now Abraham was a hundred years old, —when Isaac his son was born to him.
6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
And Sarah said, A laughing, hath God made for me, —Everyone that heareth will laugh with me.
7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
And she said—Who would have announced to Abraham, Sarah hath suckled children? yet have I borne a son, for his old age!
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
And the child grew, and was weaned, —and Abraham made a great banquet, on the day of the weaning of Isaac.
9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
And Sarah saw the son of Hagar the Egyptian woman whom she had borne to Abraham laughing!
10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
So she said to Abraham, Cast out this bondwoman and her son, —for the son of this bondwoman must not inherit with my son with Isaac.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
And the word was very grievous in the eyes of Abraham, —on account of his son.
12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
And God said unto Abraham Let it not be grievous in thine eyes concerning the boy and concerning thy bondwoman, In all that Sarah may say unto thee, hearken to her voice, —For in Isaac, shall there be called to thee—a seed.
13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
Yet even the son of the bondwoman, will I appoint to become, a nation, because thy seed, he is.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
So Abraham rose up early in the morning—and took bread and a skin of water and gave unto hagar, —putting them on her shoulder and the child, and sent her forth, —so she went her way and wandered, in the desert of Beer-sheba.
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
And the water out of the skin was spent, —so she cast the child under one of the shrubs;
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
and went and sat her down over against him at a distance like as of such as draw the bow, for she said Let me not look upon the death of the child, —So she sat down over against him, and the boy lifted up his voice, and wept
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
And God heard the voice of the boy, and a messenger of God called unto Hagar out of the heavens; and said to her, What aileth thee, Hagar? Do not fear, for God hath hearkened unto the voice of the boy where he is.
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
Arise lift up the boy, and hold him up with thy hand, —for, a great nation, will I make him.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
And God opened her eyes, and she saw a well of water, —and went and filled the skin with water, and gave drink unto the boy
20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
And it came to pass that God was with the boy, and he grew, —and dwelt in the desert, and he became as he grew up, an archer,
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
And he dwelt in the desert of Paran, —and his mother took him a wife out of the land of Egypt.
22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
And it came to pass at that time, that Abimelech, with Phicol chieftain of his host, spake unto Abraham, saying, —God, is with thee in all that, thou art doing.
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
Now, therefore, swear to me by God, here, that thou wilt not deal falsely by me, nor by mine offspring, nor by my descendants, —according to the lovingkindness wherewith I have dealt with thee, shalt thou deal with me, and with the land wherein thou hast sojourned.
24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“
And Abraham said, I, will swear.
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
But Abraham reproved Abimelech, —on account of the well of water, which the servants of Abimelech had seized.
26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
And Abimelech said, I know not, who hath done this thing, —nor hast even thou, ever told me, nor have even I, ever heard, save to-day.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
And Abraham took sheep and oxen, and gave to Abimelech, —and they two solemnised a covenant
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
So then Abraham set seven young sheep of the flock by them-selves,
29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
And Abimelech said unto Abraham, What, then mean these seven young sheep here, which thou hast set by themselves?
30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
And he said, The seven young sheep, shalt thou take at my hand, —that they may serve as my witness, that I digged this well.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
On this account, was the name of that place called Beer-sheba ["oath well"], —because there, had they two sworn.
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
And when they had solemnised a covenant in Beer-sheba, —then arose Abimelech, with Phicol chief of his host, and returned unto the land of the Philistines.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
Then planted he a tamarisk tree in Beer-sheba, —and called there on the name of Yahweh the age-abiding GOD.
34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
So Abraham sojourned in the land of the Philistines many days.
