Буття 11
1 І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні.
И бе вся земля устне едине, и глас един всем.
2 І сталось, як руша́ли зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
И бысть внегда поити им от восток, обретоша поле в земли Сеннаарстей и вселишася тамо.
3 І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно.
И рече человек ближнему своему: приидите, сотворим плинфы и испечем их огнем. И бысть им плинфа в камень, и брение вместо мела.
4 І сказали вони: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпоро́шилися по поверхні всієї землі“.
И рекоша: приидите, созиждем себе град и столп, егоже верх будет даже до небесе: и сотворим себе имя, прежде неже разсеятися нам по лицу всея земли.
5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
И сниде Господь видети град и столп, егоже созидаша сынове человечестии.
6 І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
И рече Господь: се, род един, и устне едине всех, и сие начаша творити: и ныне не оскудеют от них вся, елика аще восхотят творити.
7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один о́дного“.
Приидите, и сошедше смесим тамо язык их, да не услышат кийждо гласа ближняго (своего).
8 І розпоро́шив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто.
И разсея их оттуду Господь по лицу всея земли: и престаша зиждуще град и столп.
9 І тому то на́звано ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
Сего ради наречеся имя его Смешение, яко тамо смеси Господь устна всея земли, и оттуду разсея их Господь по лицу всея земли.
10 Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
И сия бытия Симова: и бяше Сим сын ста лет, егда роди Арфаксада, во второе лето по потопе:
11 І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
и поживе Сим, повнегда родити ему Арфаксада, лет пять сот и роди сыны и дщери: и умре.
12 А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
И поживе Арфаксад лет сто тридесять пять и роди Каинана:
13 І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
и поживе Арфаксад, повнегда родити ему Каинана, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре. И поживе Каинан лет сто тридесять и роди Салу: и поживе Каинан, повнегда родити ему Салу, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре.
14 Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
И поживе Сала лет сто тридесять и роди Евера:
15 І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
и поживе Сала, повнегда родити ему Евера, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре.
16 Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
И поживе Евер лет сто тридесять четыри и роди Фалека:
17 І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
и поживе Евер, повнегда родити ему Фалека, лет триста седмьдесят и роди сыны и дщери: и умре.
18 Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
И поживе Фалек лет сто тридесять и роди Рагава:
19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
и поживе Фалек, повнегда родити ему Рагава, лет двесте девять и роди сыны и дщери: и умре.
20 А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
И поживе Рагав лет сто тридесять два и роди Серуха:
21 І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
и поживе Рагав, повнегда родити ему Серуха, лет двесте седмь и роди сыны и дщери: и умре.
22 А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
И поживе Серух лет сто тридесять и роди Нахора:
23 І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
и поживе Серух, повнегда родити ему Нахора, лет двесте и роди сыны и дщери: и умре.
24 А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
И поживе Нахор лет седмьдесят девять и роди Фарру:
25 І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
и поживе Нахор, повнегда родити ему Фарру, лет сто двадесять девять и роди сыны и дщери: и умре.
26 Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
И поживе Фарра лет седмьдесят и роди Аврама и Нахора и Аррана.
27 А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
Сия же бытия Фарры: Фарра роди Аврама и Нахора и Аррана. Арран же роди Лота:
28 Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
и умре Арран пред Фаррою отцем своим в земли, в нейже родися, в стране Халдейстей.
29 І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
И пояста Аврам и Нахор себе жены: и имя жене Аврамли Сара, и имя жене Нахорове Мельха, дщи Арраня: сей есть отец Мельхин и отец Есхин.
30 А Сара неплідна була, — не мала нащадка вона.
Бяше же Сара неплоды и не раждаше детей.
31 І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Таранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й ви́йшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
И поят Фарра Аврама сына своего и Лота сына Арраня, сына сына своего, и Сару сноху свою, жену Аврама сына своего: и изведе я из земли Халдейския ити на землю Ханаанску: и приидоша даже до Харрана и вселишася тамо.
32 І було́ днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.
Быша же вси дние Фаррины в земли Харрани лет двесте пять: и умре Фарра в Харране.
