До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Тож я кажу: поки спадкоємець ще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є володарем усього.
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
Він підпорядковується опікунам і управителям до часу, встановленого батьком.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
Так само й ми, коли були дітьми, знаходилися у рабстві [матеріальних і духовних] основ світу.
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
Але коли настала повнота часу, Бог послав Свого Сина, народженого від жінки, народженого під Законом,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
щоб викупити тих, хто під Законом, і щоб ми отримали всиновлення.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
І, оскільки ви – Його сини, Бог послав Духа Свого Сина в наші серця, Духа, Який кличе: «Авва!», [тобто] «Отче».
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Отже, ти вже не раб, а син; а якщо син, то й спадкоємець через Бога.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Раніше, коли ви не знали Бога, ви були рабами тих, що за своєю природою не є богами.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
Але тепер, коли ви пізнали Бога, точніше, коли Бог пізнав вас, то як ви можете повертатися назад до тих слабких і жалюгідних основ світу? Хочете себе знову поневолити?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Ви дотримуєтесь [особливих] днів, місяців, пір та років.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
Боюсь, що всі мої зусилля, витрачені на вас, були марні.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Я благаю вас, брати: станьте такими, як я, бо я став таким, як ви. Ви нічим мене не скривдили.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
Як ви знаєте, уперше я проповідував вам Добру Звістку через хворобу.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
І, хоча моя хвороба була для вас випробуванням, ви не ставилися до мене з презирством чи зневагою, але прийняли як ангела Божого, як [Самого] Христа Ісуса.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Де ж тепер ваше блаженство? Я можу засвідчити, що якби ви тоді могли, то вирвали б свої очі й віддали їх мені.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Невже тепер я став вашим ворогом, кажучи вам істину?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
[Ті люди] ревно стараються переманити вас, але не з добрих [спонук]. Вони хочуть розлучити нас, щоб ви були їхніми ревними прихильниками.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
Добре завжди бути ревним для доброї мети, а не лише тоді, коли я з вами.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
Діти мої, заради яких я знову терплю біль народження, аж доки Христос не відобразиться у вас.
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
Як би я хотів бути з вами зараз і змінити мій тон, бо я здивований вами!
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Скажіть мені, невже ви, що хочете бути під Законом, не слухаєте Закону?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Адже написано, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а іншого від вільної жінки.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
Той, що від рабині, народився за тілом, а той, що від вільної жінки, народився згідно з обіцянкою.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Це треба розуміти образно. Жінки представляють два завіти: один з гори Синай, що народжує в рабство, це – Аґар.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Аґар – Синайська гора в Аравії, а також це нинішній Єрусалим, що перебуває в рабстві зі своїми дітьми.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
А небесний Єрусалим – вільний, і він є нашою матір’ю.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
Бо написано: «Радій, неплідна, яка не народжувала! Кричи та радій, ти, що не зазнала мук народження, бо більше дітей у покинутої жінки, ніж у тієї, яка має чоловіка».
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Ви ж, брати, подібно до Ісаака, є дітьми обітниці.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Та як тоді син, народжений за тілом, переслідував сина, народженого за Духом, так і зараз.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Однак що говорить Писання? «Вижени служницю разом з її сином, бо не буде син рабині співспадкоємцем разом із сином вільної жінки».
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
Отже, брати, ми діти не рабині, а вільної жінки.
