До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
My point is this – as long as the heir is under age, there is no difference between him and a slave, though he is master of the whole estate.
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
He is subject to the control of guardians and stewards, during the period for which his father has power to appoint them.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
And so is it with us; when we were under age, as it were, we were slaves to the puerile teaching of this world;
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
but, when the full time came, God sent his Son – born a woman’s child, born subject to Law –
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
to ransom those who were subject to Law, so that we might take our position as sons.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
And it is because you are sons that God sent into our hearts the Spirit of his Son, with the cry – ‘Abba, our Father.’
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
You, therefore, are no longer a slave, but a son; and, if a son, then an heir also, by God’s appointment.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Yet formerly, in your ignorance of God, you became slaves to ‘gods’ which were no gods.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
But now that you have found God – or, rather, have been found by him – how is it that you are turning back to that poor and feeble puerile teaching, to which yet once again you are wanting to become slaves?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
You are scrupulous in keeping days and months and seasons and years!
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
You make me fear that the labor which I have spent on you may have been wasted.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
I entreat you, friends, to become like me, as I became like you. You have never done me any wrong.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
You remember that it was owing to bodily infirmity that on the first occasion I told you the good news.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
And as for what must have tried you in my condition, it did not inspire you with scorn or disgust, but you welcomed me as if I had been an angel of God – or Christ Jesus himself!
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
What has become then, of your blessings? For I can bear witness that, had it been possible, you would have torn out your eyes and given them to me!
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Am I to think, then, that I have become your enemy by telling you the truth?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
Certain people are seeking your favor, but with no honorable object. No, indeed, they want to isolate you, so that you will have to seek their favor.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
It is always honorable to have your favor sought in an honorable cause, and not only when I am with you, my dear children –
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
you for whom I am again enduring a mother’s pains, until a likeness to Christ will have been formed in you.
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
But I could wish to be with you now and speak in a different tone, for I am perplexed about you.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Tell me, you who want to be still subject to Law – Why don’t you listen to the Law?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Scripture says that Abraham had two sons, one the child of the slave-woman and the other the child of the free woman.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
But the child of the slave-woman was born in the course of nature, while the child of the free woman was born in fulfillment of a promise.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
This story may be taken as an allegory. The women stand for two covenants. One covenant, given from Mount Sinai, produces a race of slaves and is represented by Hagar.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Hagar stands for Mount Sinai in Arabia, and represents the Jerusalem of today, for she and her children are in slavery.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
But the Jerusalem above is free, and she it is who is our mother.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
For scripture says – ‘Rejoice, you barren one, who have never given birth, break into shouts, you who are never in labor, for many are the children of her who is desolate – yes, more than of her who has a husband.’
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
As for ourselves, friends, we, like Isaac, are children born in fulfillment of a promise.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Yet at that time the child born in the course of nature persecuted the child born by the power of the Spirit; and it is the same now.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
But what does the passage of scripture say? ‘Send away the slave-woman and her son; for the slave’s son will not be coheir with the son of the free woman.’
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
And so, friends, we are not children of a slave, but of her who is free.
