До галатів 3
1 О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий?
O insensati Galatae, quis vos fascinavit non obedire veritati, ante quorum oculos Iesus Christus proscriptus est, in vobis crucifixus?
2 Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?
Hoc solum a vobis volo discere: Ex operibus legis Spiritum accepistis, an ex auditu fidei?
3 Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом?
Sic stulti estis, ut cum spiritu coeperitis, nunc carne consummamini?
4 Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо!
Tanta passi estis sine causa? si tamen sine causa.
5 Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?
Qui ergo tribuit vobis Spiritum, et operatur virtutes in vobis: ex operibus legis, an ex auditu fidei?
6 Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“.
Sicut scriptum est: Abraham credidit Deo, et reputatum est illi ad iustitiam.
7 Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові.
Cognoscite ergo quia qui ex fide sunt, ii sunt filii Abrahae.
8 І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“
Providens autem Scriptura quia ex fide iustificat Gentes Deus, praenunciavit Abrahae: Quia benedicentur in te omnes Gentes.
9 Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом.
Igitur qui ex fide sunt, benedicentur cum fideli Abraham.
10 А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано: , Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“
Quicumque enim ex operibus legis sunt, sub maledicto sunt. Scriptum est enim: Maledictus omnis, qui non permanserit in omnibus, quae scripta sunt in Libro legis ut faciat ea.
11 А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.
Quoniam autem in lege nemo iustificatur apud Deum, manifestum est quia iustus ex fide vivit.
12 А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.
Lex autem non est ex fide, sed, Qui fecerit ea homo, vivet in illis.
13 Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“,
Christus nos redemit de maledicto legis, factus pro nobis maledictum: quia scriptum est: Maledictus omnis qui pendet in ligno:
14 щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою.
ut in Gentibus benedictio Abrahae fieret in Christo Iesu, ut pollicitationem Spiritus accipiamus per fidem.
15 Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.
Fratres (secundum hominem dico) tamen hominis confirmatum testamentum nemo spernit, aut superordinat.
16 А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос.
Abrahae dictae sunt promissiones, et semini eius. Non dicit: Et seminibus, quasi in multis: sed quasi in uno: Et semini tuo, qui est Christus.
17 А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.
Hoc autem dico, testamentum confirmatum a Deo: quae post quadringentos et triginta annos facta est Lex, non irritum facit ad evacuandam promissionem.
18 Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.
Nam si ex lege hereditas, iam non ex promissione. Abrahae autem per repromissionem donavit Deus.
19 Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.
Quid igitur lex? Propter transgressionem posita est donec veniret semen, cui promiserat, ordinata per angelos in manu mediatoris.
20 Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один.
Mediator autem unius non est: Deus autem unus est.
21 Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну!
Lex ergo adversus promissa Dei? Absit. Si enim data esset lex, quae posset vivificare, vere ex lege esset iustitia.
22 Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа.
Sed conclusit Scriptura omnia sub peccato, ut promissio ex fide Iesu Christi daretur credentibus.
23 Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.
Prius autem quam veniret fides, sub lege custodiebamur conclusi in eam fidem, quae revelanda erat.
24 Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
Itaque lex paedagogus noster fuit in Christo, ut ex fide iustificemur.
25 А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником.
At ubi venit fides, iam non sumus sub paedagogo.
26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
Omnes enim filii Dei estis per fidem, quae est in Christo Iesu.
27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися!
Quicumque enim in Christo baptizati estis, Christum induistis.
28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!
Non est Iudaeus, neque Graecus: non est servus, neque liber: non est masculus, neque femina. Omnes enim vos unum estis in Christo Iesu.
29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.
Si autem vos Christi: ergo semen Abrahae estis, secundum promissionem heredes.
