Ездра 1
1 А першого року Кіра, царя перського, щоб спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголоси́в по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:
Ын чел динтый ан ал луй Чирус, ымпэратул першилор, ка сэ се ымплиняскэ кувынтул Домнулуй ростит прин гура луй Иеремия, Домнул а трезит духул луй Чирус, ымпэратул першилор, каре а пус сэ се факэ прин виу грай ши прин скрис вестиря ачаста ын тоатэ ымпэрэция луй:
2 „Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.
„Аша ворбеште Чирус, ымпэратул першилор: ‘Домнул Думнезеул черурилор мь-а дат тоате ымпэрэцииле пэмынтулуй ши мь-а порунчит сэ-Й зидеск о касэ ла Иерусалим, ын Иуда.
3 Хто між вами з усього Його наро́ду, — неха́й буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі.
Чине динтре вой есте дин попорул Луй? Думнезеул луй сэ фие ку ел ши сэ се суе ла Иерусалим, ын Иуда, ши сэ зидяскэ аколо Каса Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел! Ел есте адевэратул Думнезеу, каре локуеште ла Иерусалим.
4 А кожному позоста́лому по всіх тих містах, хто мешкає там, нехай допоможуть йому люди його місця сріблом, і золотом, і маєтком, і худо́бою, з добровільною жертвою для дому Божого, що в Єрусалимі“.
Орьунде локуеск рэмэшице дин попорул Домнулуй, оамений дин локул ачела сэ ле дя арӂинт, аур, авере ши вите, пе лынгэ дарурь де бунэвое пентру Каса луй Думнезеу, каре есте ла Иерусалим!’”
5 І повставали го́лови ба́тьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі.
Капий де фамилие дин Иуда ши Бениамин, преоций ши левиций, ши ануме тоць ачея ал кэрор дух л-а трезит Думнезеу, с-ау скулат сэ мяргэ сэ зидяскэ ла Иерусалим Каса Домнулуй.
6 А все їхнє довкі́лля зміцни́ло їм руки речами срібними та золотими, маєтком, і худобою, і кошто́вностями, окрім того, що хто поже́ртвував був добровільно.
Ши тоць чей димпрежурул лор ле-ау дат лукрурь де арӂинт, де аур, авере, вите ши лукрурь скумпе, афарэ де тоате даруриле де бунэвое.
7 А цар Кір повино́сив речі Господнього дому, які забрав був Навуходоно́сор з Єрусалиму, і дав їх до дому бога свого, —
Ымпэратул Чирус а дат ынапой унелтеле Касей Домнулуй пе каре ле луасе Небукаднецар дин Иерусалим ши ле пусесе ын каса думнезеулуй сэу.
8 і повиносив їх Кір, цар перський, рукою скарбника́ Мітредата, а той відрахував їх Шешбаццарові, Юдиному начальникові.
Чирус, ымпэратул першилор, ле-а скос прин Митредат, вистиерникул, каре ле-а дат луй Шешбацар, воеводул луй Иуда.
9 I оце їхнє число: мисо́к золотих — тридцять, мисо́к срібних тисяча, ножі́в — двадцять і дев'ять,
Ятэ-ле нумэрул: трейзечь де лигене де аур, о мие де лигене де арӂинт, доуэзечь ши ноуэ де куците,
10 ке́ліхів золотих — тридцять, келіхів срібних подвійних — чотири сотні й десять, по́суду іншого — тисяча.
трейзечь де потире де аур, патру суте зече потире де арӂинт де мына а доуа ши о мие де алте унелте.
11 Усього золотого й срібного по́суду — п'ять тисяч і чотири сотні. Усе це завіз Шешбаццар, коли вигна́нці верта́лися з Вавило́ну до Єрусалиму.
Тоате лукруриле де аур ши де арӂинт ерау ын нумэр де чинч мий патру суте. Шешбацар а адус тот дин Бабилон ла Иерусалим, ымпреунэ ку чей че с-ау ынторс дин робие.
