Ездра 3
1 А коли настав сьо́мий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався наро́д, як один чоловік, до Єрусалиму.
Na, i te takanga mai o te whitu o nga marama, a i nga pa nga tama a Iharaira, me te mea he tangata kotahi te iwi ki te huihui ki Hiruharama.
2 І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудува́ли же́ртівника Бога Ізраїля, щоб прино́сити на ньому цілопа́лення, як написано в Зако́ні Мойсея, Божого чоловіка.
Katahi ka tu a Hehua tama a Iohereke ki runga, me ona teina, nga tohunga, me Herupapera tama a Haratiera, me ona teina, a hanga ana e ratou te aata a te Atua o Iharaira, hei whakaekenga mo nga tahunga tinana, kia rite ai ki te mea i tuhituhia ki te ture a Mohi, a ta te Atua tangata.
3 І поставили міцно же́ртівника на його основі, бо були вони в страху́ від наро́дів краї́в, і прино́сили на ньо́му цілопа́лення для Господа, цілопа́лення на ра́нок та на вечір.
Na whakaturia ana e ratou te aata ki tona turanga; i wehi hoki ratou i nga tangata o aua whenua: a whakaekea atu ana e ratou ki runga nga tahunga tinana ki a Ihowa, nga tahunga tinana o te ata, o te ahiahi.
4 І справили свято Ку́чок, як написано, і щоденні цілопа́лення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день,
I mahia ano e ratou te hakari tihokahoka, tera i tuhituhia ra; i whakaekea ano nga tahunga tinana o tenei ra, o tenei ra, rite tonu te maha, rite tonu nga tikanga, ko nga mea mo tenei ra i tenei ra.
5 а по то́му — цілопа́лення стале, і на молодики́, і на всі присвячені Господе́ві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа.
A muri iho ko nga tahunga tinana tuturu, ko o nga kowhititanga marama, ko o nga wa katoa i whakaritea e Ihowa, he mea whakatapu nana, me a te hunga katoa i tapae noa i te whakahere ki a Ihowa.
6 Від першого дня сьомого місяця зачали́ прино́сити цілопа́лення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи.
No te ra tuatahi o te whitu o nga marama i timata ai te whakaeke i nga tahunga tinana ki a Ihowa: otiia kahore ano te turanga mo te temepara o Ihowa kia takoto noa.
7 І дали́ срібла каменяра́м та те́слям, і їжі, і питва́ та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достача́ли ке́дрові дере́ва з Ливану до Яфського моря за до́зволом їм Кіра, царя перського.
Na i haotu e ratou he hiriwa ki nga kaimahi katoa, ki nga kamura; a me etahi mea hei kai; hei inu, me te hinu ma nga Haironi, ma nga Tairani, hei mea mo etahi rakau hita kia kawea mai i Repanona ki te moana, ki Hopa, kia rite ai ki te kupu homai a Hairuha kingi o Pahia ki a ratou.
8 А другого року по своєму прихо́ді до Божого дому до Єрусалиму, дру́гого місяця, почали́ робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприхо́див з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керува́ти над працею Господнього дому.
Na i te rua o nga tau o to ratou taenga ki te whare o te Atua, ki Hiruharama, i te rua o nga marama, ka timata a Herupapera tama a Haratiera, me Hehua tama a Iohereke, me era atu o o ratou teina, o nga tohunga, o nga Riwaiti, me te hunga katoa i maunu mai i te whakarau ki Hiruharama; i whakaritea ano e raua nga Riwaiti, te hunga e rua tekau, maha atu ranei, o ratou tau, hei kaitirotiro i te mahinga o te whare o Ihowa.
9 І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на до́гляд над робітника́ми праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити.
Katahi ka tu a Hehua me ana tama, me ona teina, a Karamiere me ana tama, me nga tama hoki a Hura, ano he tangata kotahi, hei kaitirotiro i nga kaimahi o te whare o te Atua: ko nga tama a Henarara, ratou ko a ratou tama, ko o ratou teina, ko nga R iwaiti.
10 А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя.
Na i te whakatakotoranga a nga kaimahi i te turanga o te temepara o Ihowa, ka whakaturia nga tohunga, kakahu rawa nga kakahu, he tetere ano kei a ratou, me nga Riwaiti, nga tama a Ahapa e mau himipora ana, hei whakamoemiti mo Ihowa, hei pera me ta Rawiri kingi o Iharaira i whakarite ai.
11 І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому!
Na ka waiata ratou tetahi ki tetahi, ka whakamoemiti, ka whakawhetai ki a Ihowa, me te mea, He pai hoki ia, a he mau tonu tana mahi tohu ki a Iharaira. Na hamama katoa ana te iwi, he nui te hamama; ka whakamomemiti ki a Ihowa, no te mea ka takot o te turanga o te whare o Ihowa.
12 А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів ба́тьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснува́нні його, того храму, своїми очи́ма, плакали ре́вним голосом, а багато-хто покли́кували підне́сеним голосом у радості.
Na he tokomaha o nga tohunga, o nga Riwaiti, o nga upoko o nga whare o nga matua, he koroheke, i kite i te whare tuatahi, no to ratou kitenga i te turanga mo tenei whare i to ratou aroaro, ka tangi, he nui te reo; a he tokomaha i hamama te reo i te koa:
13 І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко.
Na kihai te reo o te hamama koa i taea e te iwi te wehe i roto i te reo o te iwi e tangi ana: he nui hoki te hamama i hamama ai te iwi, ka rangona te reo i tawhiti.
