Єзекіїль 33
1 І було́ мені слово Господнє таке:
Angraeng ih lok kai khaeah angzoh,
2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,
kami capa, nangmah ih acaengnawk khaeah lokthui ah, nihcae khaeah, prae maeto khaeah sumsen ka sinh naah, prae kaminawk mah misatoep kami maeto suem o nahaeloe,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,
to kami mah prae thungah angzo sumsen to hnuk naah, kaminawk acoe hanah, mongkah to ueng tih;
4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!
mi kawbaktih mah doeh mongkah lok to a thaih, toe acoe ai pongah sumsen mah a hinghaih to la ving nahaeloe, anih ih athii loe angmah lu nuiah krah let tih.
5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.
Mongkah lok to a thaih, toe acoe ai pongah, angmah ih athii loe angmah lu nuiah krah let tih. Toe acoehaih tawn kami loe a hinghaih to pahlong tih.
6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.
Misatoep kami loe angzo sumsen to a hnuk, toe mongkah to ueng ai, kaminawk han acoehaih paek ai pongah, sumsen to angzo moe, kami maeto hinghaih to la nahaeloe, to kami loe angmah zaehaih pongah hinghaih to lak ah oh, toe anih ih athii tho loe misatoep kami khaeah ka lak han, tiah thuih.
7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.
Aw kami capa, nang loe Israel imthung takhoh toepkung ah kang suek boeh; to pongah ka thuih ih lok hae tahngai ah loe, ka lok hoi nihcae to acoehaih paek ah.
8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
Kahoih ai kami khaeah kaimah, Aw kami zae, nang loe na dueh tangtang tih, tiah ka thuih; to naah kahoih ai kami a caehhaih loklam hoi amlaem let hanah acoehaih na paek ai pongah, to kami zae to a zaehaih pongah dueh ving nahaeloe, a nih ih athi tho to na ban ah ka suk han.
9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.
Toe kami zae a caehhaih loklam hoi amlaem let hanah acoehaih lok na thuih pae to mah, a caehhaih loklam hoiah amlaem let ai, to naah anih loe a zaehaih pongah dueh ving nahaeloe, na hinghaih to na pahlong boeh.
10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“
To pongah kami capa, Israel imthung takoh khaeah, Aicae loe aimacae sakpazaehaih hoi zaehaih to a phawh o moe, tha a zok o nahaeloe, kawbangmaw a hing o thai tih? tiah thui paeh.
11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?
Nihcae khaeah, Kai ka hing baktih toengah, kami zae duekhaih nuiah anghoehaih ka tawn ai, toe kami zae to a caehhaih loklam hoiah amlaem let moe, hinghaih hnuk pongah anghoehaih ka tawnh, tiah Angraeng Sithaw mah thuih; amlaem ah, kahoih ai na loklamnawk hoiah amlaem ah; Aw Israel imthung takoh, tipongah na duek han loe? tiah thui paeh.
12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.
To pongah kami capa, nangmah ih acaengnawk khaeah, Katoeng kami mah zaehaih sah let nahaeloe, canghni ih toenghaih mah anih to pahlong thai mak ai; kasae kami mah a sakpazaehaih to amlaem taak nahaeloe, canghni ih zaehaih mah anih to amtimsak mak ai; katoeng kami doeh zaehaih sah let nahaeloe, canghni ih toenghaih mah anih to hingsak thai mak ai.
13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
Kami katoeng khaeah, Anih loe hing tangtang tih, tiah ka thuih; toe anih loe a toenghaih to oep pongah, kahoih ai hmuen to sah nahaeloe, canghni ah a sak ih katoeng hmuen maeto mataeng doeh pakuem pae mak ai; anih loe a sak ih kasae hmuen pongah dueh tih.
14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:
Kami zae khaeah, Nang loe na dueh tangtang tih, tiah ka naa; toe anih loe a zaehaih thung hoiah amlaem let moe, zaehoihhaih daan baktiah katoeng hmuen to a sak;
15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
kami zae mah kang paek let han hmang, tiah sak ih lokkamhaih baktiah anih mah coi ih hmuen to paek let, a paquk ih hmuen doeh a paek let moe, zaehaih sah ai ah hinghaih loklam to pazui nahaeloe, anih loe dueh mak ai, hing tangtang tih.
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!
A sak ih zaehaihnawk maeto doeh pakuem pae mak ai boeh; katoeng hmuen hoi zaehhoihaih daan baktiah hmuen to a sak boeh pongah, anih loe hing tangtang tih.
17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“тоді як несправедлива їхня власна дорога.
Toe nang ih acaengnawk mah, Angraeng lokcaekhaih loe toeng ai, tiah thuih o; toe nihcae lokcaekhaih ni toeng ai.
18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
Katoeng kami loe a toenghaih to caehtaak moe, hmuen kasae sah nahaeloe, anih loe a sak ih hmuen pongah dueh tih.
19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
Toe kami zae loe a zaehaih hoi amlaem moe, zaehhoihaih daan baktiah kahoih hmuen hoi katoeng hmuen to sah nahaeloe, a sak ih hmuen pongah anih loe hing tih.
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“
Toe nangcae mah Sithaw lokcaekhaih loe toeng ai, tiah na thuih o; Aw Israel imthung takoh, kami boih a caeh o haih loklam baktih toengah lok ka caek han, tiah thuih, tiah thui paeh, tiah ang naa.
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“
Tamna ah ohhaih saning hathlai hnetto, krah hato haih, ni pangato naah, Jerusalem hoi loih kami maeto kai khaeah angzoh moe, vangpui loe amtimh boeh, tiah ang thuih.
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
To tiah kacawn kami to kai khae angzo ai na ih ani duembang ah, Angraeng ih ban ka nuiah oh; akhawnbang ah loe to kami to kai khaeah angzoh, to naah kai ih pakha ang paongh pae, to pongah kai ih pakha loe amongh, to naah kai loe lokaa ah ka om ai boeh.
23 І було мені слово Господнє таке:
To naah Angraeng ih lok kai khaeah angzoh,
24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину!
kami capa, kamro Israel prae ah kaom kaminawk mah, Abraham angmah khue mataeng doeh, prae to a toep; aicae loe a pop o parai, to pongah prae toep hanah aicae han paek boeh, tiah thuih o.
25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?
To pongah nihcae khaeah, Angraeng Sithaw mah, Nangcae loe athii hoiah moi to na caak o, na sak o ih krangnawk na bok o moe, kami ih athii to na palong o, to tiah nahaeloe kawbangmaw prae to na toep o vop tih?
26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?
Nangmacae ih sumsen pongah nam ha o moe, panuet thok hmuen to na sak o, na imtaeng kaminawk ih zu to na parueng pae o, to tiah nahaeloe kawbangmaw prae to na toep o thai vop tih? tiah thuih, tiah thui paeh, tiah ang naa.
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!
Angraeng Sithaw mah, Hae kaminawk khaeah, Kai ka hing baktih toengah, kamro prae thungah kaom kaminawk loe sumsen hoiah amtim o tih, azawn ah kaom kaminawk loe moi kasannawk ih rawkcak ah ka paek han, kacak sipae thung hoi thlung khaw thungah kaom kaminawk loe, kasae nathaih hoiah dueh o tih.
28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.
Kai mah prae to kanung aep ah ka pongsak sut moe, thacak anih amoekhaih to ka boengsak han; Israel ih maenawk loe pong o sut tih, mi doeh to ah caeh o mak ai boeh.
29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.
A sak o ih panuet thok hmuennawk pongah, prae to kanung aep ah ka pongsak sut naah, nihcae mah Kai loe Angraeng ni, tito panoek o tih, tiah thuih.
30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?
To pacoengah Kami capa, nangmah ih acaengnawk mah, nang kawng to sipae hoi khongkhanawk taengah a thuih o, angmah ih nawkamya khaeah, Angraeng khae hoi angzo lok to tahngaih hanah angzo ah, tiah a naa o.
31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.
Minawk mah sak o ih baktih toengah, kai ih kaminawk loe nang khaeah angzoh o, kai ih kaminawk baktiah na hmaa ah anghnut o moe, na lok to tahngai o, toe sah o mak ai; pakha hoiah amlunghaih to a thuih o, toe nihcae ih palung loe uthaih hoiah koi o.
32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!
Khenah, nang loe nihcae hanah katoeng kruek kop, taaw kahoih kami maeto mah sak ih, koeh koi kaom laa baktiah na oh pae, nihcae loe na lok to thaih o, toe sah o ai.
33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.
Toe hae baktih hmuennawk loe pha tangtang tih, to hmuennawk loktang ah phak naah loe khenah, angmacae salakah tahmaa oh vaih boeh, tito nihcae mah panoek o tih, tiah thuih.
