Єзекіїль 28
1 І було́ мені слово Господнє таке:
И бысть слово Господне ко мне глаголя:
2 „Сину лю́дський, скажи кня́зеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що пови́щилось серце твоє й ти сказав: „Я Бог, сиджу́ на Божому престолі в серці морі́в“, а ти тільки люди́на, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим.
и ты, сыне человечь, рцы князю Тирску: сия глаголет Адонаи Господь: понеже вознесеся сердце твое, и рекл еси: аз есмь бог, в селение божие вселихся в сердцы морстем: ты же человек еси, а не Бог, и положил еси сердце твое яко сердце Божие.
3 Ось ти мудріший від Даниї́ла, — кожен мудрець не прилу́читься до тебе.
Еда премудрее ты еси Даниила? Премудрии не наказаша тебе хитростию своею.
4 Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгрома́див золота та срібла в скарбни́цях своїх.
Еда хитростию твоею или смыслом твоим сотворил еси себе силу и притяжал еси сребро и злато в сокровищих твоих?
5 Великою своєю мудрістю та торгівлею своєю помно́жив ти багатство своє, і пови́щилось твоє серце багатством своїм!
Или во мнозей хитрости твоей и в купли твоей умножил еси силу твою? Вознесеся сердце твое в силе твоей.
6 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим,
Того ради сия глаголет Адонаи Господь: понеже дал еси сердце свое яко сердце Божие,
7 тому ось Я спрова́джу на тебе чужих, насильників поміж наро́дами, і вони повитяга́ють мечі свої на красу́ твоєї мудрости, і знева́жать красу́ твою.
вместо сего, се, Аз наведу на тя чуждыя губители от язык, и извлекут мечы своя на тя и на доброту хитрости твоея, и постелют доброту твою в погубление,
8 Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.
и сведут тя, и умреши смертию язвеных в сердцы морстем.
9 Чи справді ти скажеш: „Я бог!“перед уби́вником своїм, а ти ж тільки люди́на, а не Бог, у руці тих, що зневажа́ють тебе?
Еда речеши глаголя пред убивающими тя: бог есмь аз? Ты же человек еси, а не бог, в руце убивающих тя.
10 Ти помреш смертю необрі́занців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!“
Смертьми необрезаных умреши в руках чуждих: яко Аз рекох, глаголет Адонаи Господь.
11 І було мені слово Господнє таке:
И бысть слово Господне ко мне глаголя:
12 „Сину лю́дський, здійми жало́бну пісню на ти́рського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать доскона́лости, повен мудрости, і корона краси́.
сыне человечь, возми плачь на князя Тирска и рцы ему: сия глаголет Адонаи Господь: ты еси печать уподобления, исполнен премудрости и венец доброты,
13 Ти пробува́в ув Еде́ні, садку́ Божому: усякий дорогий камінь — на одежі твоїй: карнео́ль, топа́з і я́спіс, хризолі́т, сога́м, і о́нікс, сапфі́р, рубі́н і смара́гд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопі́лок твоїх були́ в тебе ще дня, коли був ти ство́рений, були вони нагото́влені.
в сладости рая Божия был еси, всяким камением драгим украсился еси, сардием и топазием, и смарагдом и иакинфом, и анфраксом и сапфиром, и иасписом и сребром и златом, и лигирием и ахатом, и амефистом и хрисолифом, и вириллием и онихом и златом наполнил еси сокровища твоя и житницы твоя, от негоже дне создан еси.
14 Ти пома́заний Херувим хорони́тель, і Я дав тебе на святу го́ру Божу, ти ходив посеред огни́стого камі́ння.
Ты, с херувимом вчиних тя в горе святей Божии, был еси среде каменей огненных.
15 Ти був бездога́нний у своїх дорогах від дня твого ство́рення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.
Был еси ты непорочен во днех твоих, от негоже дне создан еси, дондеже обретошася неправды в тебе.
16 Через велику торгі́влю твою твоє нутро́ перепо́внилось наси́ллям, і ти прогрішив. Тому́ Я знева́жив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хорони́телю Херуви́ме, з сере́дини огни́стого камі́ння.
От множества купли твоея наполнил еси сокровища твоя беззакония, и согрешил еси, и уязвлен еси от горы Божия: и сведе тя херувим осеняяй от среды камыков огненных.
17 Стало високим твоє серце через красу́ твою, ти занапасти́в свою мудрість через свою красу́. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.
Вознесеся сердце твое в доброте твоей, истле хитрость твоя с добротою твоею: множества ради грехов твоих на землю повергох тя, пред цари дах тя во обличение.
18 Многото́ю провин своїх, через кривду торгі́влі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї сере́дини, і він поже́р тебе, і Я зробив тебе по́пелом на землі на оча́х усіх, хто бачить тебе.
Множества ради грехов твоих и неправд купли твоея, осквернил еси святая твоя, и изведу огнь от среды твоея, сей снесть тя: и дам тя во прах на земли пред всеми видящими тя.
19 Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти по́страхом станеш, і не буде тебе аж навіки!“
И вси ведящии тебе во языцех возстенут по тебе: пагуба учинен еси, и не будеши ктому во век.
20 І було мені слово Господнє таке:
И бысть слово Господне ко мне глаголя:
21 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Сидо́ну, і пророку́й на нього,
сыне человечь, утверди лице твое на Сидона и прорцы о нем и рцы:
22 та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидо́не, і буду шано́ваний серед тебе, і пізнають, що Я — Господь, коли робитиму на нього при́суди, і коли покажу́ Свою святість серед нього.
сия глаголет Адонаи Господь: се, Аз на тя, Сидоне, и прославлюся в тебе, и уразумееши, яко Аз есмь Господь, егда сотворю в тебе суд и освящуся в тебе:
23 І пошлю на нього морови́цю та кров на його вулиці, і впаде́ серед нього пробитий, що при́йде на нього знавко́ла, і пізнають, що Я — Госпо́дь.
и послю на тя смерть, и кровь в стогнах твоих будет, и падут язвении среде тебе мечем, в тебе и окрест тебе, и уведят, яко Аз Господь:
24 І не буде вже для Ізраїлевого дому колю́чої терни́ни та будя́ччя, що прино́сить біль зо всіх їхніх око́лиць, що пого́рджують ними, і пізнають вони, що Я — Господь Бог.
и не будет ктому дому Израилеву остен горести и терн болезни от всех окрестных его обезчестивших их, и уразумеют, яко Аз есмь Адонаи Господь.
25 Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із наро́дів, між якими вони розпоро́шені, то Я покажу́ на ньому Свою святість на оча́х наро́дів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову.
Тако глаголет Адонаи Господь: и соберу дом Израилев от язык, идеже разсыпашася тамо, и освящуся в них пред людьми и языки: и вселятся на земли своей, юже дах рабу Моему Иакову,
26 І осядуть вони на ній безпе́чно, і будува́тимуть доми́ та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму при́суди на всіх тих, що пого́рджують ними з їхнього довкі́лля. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог!“
и населятся на ней с надеждею, и созиждут домы, и насадят винограды, и вселятся на ней с надеждею, егда сотворю суд во всех, иже укориша я во окрестных их: и уразумеют, яко Аз Господь Бог их и Бог отцев их.
