Єзекіїль 23
1 І було мені слово Господнє таке:
И бысть слово Господне ко мне глаголя:
2 „Сину лю́дський, були собі дві жінки, до́чки однієї матері.
сыне человечь, две жене бесте дщери матере единыя
3 І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй мо́лодості чинили розпусту, — там почавлені їхні гру́ди, там зама́цані їхні пе́рса дівочі.
и соблудисте во Египте, в юности своей соблудисте: тамо спадоша сосцы их, и тамо растлисте девство.
4 А їхні іме́на: Ого́ла — старша та Оголи́ва — сестра її. І стали вони Мої, і породили синів та дочо́к. А їхні іме́на: Самарія — Огола, а Єрусалим — Оголи́ва.
Имена же има: Оола старейшая, Оолива же меншая сестра ея: и бысте Мне и родисте сыны и дщери: имена же има: Самариа Оола, и Иерусалим Оолива.
5 І стала розпусною Огола, бувши Моєю, і кохалася з своїми коха́нцями, з асирі́янами, хто був їй близьки́й,
И соблуди Оола от Мене и возложися на похотники своя, на Ассирианы приближающыяся ей,
6 що їхнє убра́ння — блаки́ть, намісники та заступники вони, усі вони — юнаки́ вродли́ві, ве́ршники, що гарцюють на ко́нях.
облеченныя в червленицы, старейшины и воеводы: юноши избраннии, вси конницы яздящии на конех:
7 І дала вона свою розпусту їм, що всі вони добі́рні Ашшу́рові сини, і всіма́, яких кохала, і всіма́ своїми божка́ми була вона занечищена.
и даде блужение свое к ним: избранным сыном Ассирийским всем, и ко всем, на няже возлагашеся, во всех нечистотах их оскверняшеся:
8 Та не відкида́ла вона своєї розпусти й від єги́птян, бо вони лежали з нею в її мо́лодості, і вони стискали дівочі її пе́рса, і виливали свою розпусту на неї.
и блужения своего, еже из Египта, не остави, яко с нею спаху в юности ея, и тии растлиша девство ея и излияша блужение свое на ню.
9 Тому й дав Я її в руку її коха́нків, у руку Ашшу́рових синів, що з ними кохалась вона.
Того ради предах ю в руце похотником ея, в руце сыном Ассирийским, на нихже возлагашеся.
10 Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочо́к її, а її забили мечем, І стала вона неславним ім'я́м для жінок, і при́суди зробили на ній.
Тии открыша стыд ея, сыны и дщери ея пояша и самую мечем усекнуша: и бысть поношение в женах, и отмщение сотвориша в ней во дщерех ея.
11 А сестра її Оголива бачила це, але вчинила любов свою гіршою від неї, а розпусту свою — більшою від розпусти своєї сестри.
И виде сестра ея Оолива, и растли возложение свое паче ея, и блуд свой паче блуда сестры своея умножи:
12 Вона кохалася з синами Ашшуровими, з близьки́ми їй намісниками та заступниками, досконало зодя́гненими, з верхівця́ми, що гарцю́ють на ко́нях, усі вони — юнаки́ вродливі.
на сынов Ассирийских возложися, на старейшины и воеводы, иже близ ея, облеченны во благоистканны, на конники яздящыя на конех, юноши избранни вси.
13 І побачив Я, що вона обезче́щена, що доро́га одна їм обо́м.
И видех, яко осквернися путь един обою.
14 Та вона ще додала до розпусти своєї, бо коли побачила му́жів, ви́різьблених на стіні, зобра́ження халдеїв, кре́слених і запущених червони́лом,
И приложи ко блужению своему, и виде мужы написаны на стене, образы Халдейски написаны шарами,
15 підпере́заних поясом по сте́гнах своїх, вони з опадаючим заво́єм на голові їхній, усі вони на вигляд військо́ві старши́ни, подоба синів вавилонських, Халдея — край наро́дження їхнього,
препоясаны пестротами о чреслех своих, и превои крашеннии на главах их, вид троякий всех, подобие сынов Вавилонских, Халдейских, земли отечества их:
16 то пожадала вона їх через сам погляд оче́й своїх, і послала посланці́в по них, до Халдеї.
и возложися на ня зрением очей своих, и посла послы к ним в землю Халдейску.
17 І прийшли до неї сини Вавилону на ложе любовне, і занечи́стили її своєю розпустою, і вона занечи́стилася ними, — і відверну́лася душа її від них.
И приидоша к ней сынове Вавилонстии на ложе витающих и оскверниша ю в блужении ея, и осквернися в них, и отступи душа ея от них:
18 І відкрила вона розпусту свою, і відкрила свою наготу́, тому відверну́лася душа Моя від неї, як відверну́лася душа Моя від її сестри.
и откры блужение свое и откры срамоту свою. И отступи душа Моя от нея, якоже отступи душа Моя от сестры ея.
19 І побільши́ла вона розпусту свою на згадку днів своєї мо́лодости, коли чинила розпусту в єгипетському кра́ї.
И умножила еси блужение твое, еже помянути дни юности твоея, в няже блудила еси во Египте,
20 І жадала вона собі на коха́нців тих, що їхня плоть — плоть ослина, а їхня по́хіть — похіть жеребця́.
и возлегла еси на Халдеи, ихже плоти быша аки плоти осли, и яко лона конская лона их,
21 І згадала ти розпусту своєї мо́лодости, коли єги́птяни стискали груди твої ради перс твоєї мо́лодости.
и посетила еси беззаконие юности твоея, яже творила еси во Египте во виталищи твоем, идеже сосцы юности твоея спадоста.
22 Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось Я збуджу́ коха́нців твоїх на тебе, що від них відверну́лася душа твоя, і спрова́джу їх на тебе з довкі́лля, —
Того ради, Ооливо, сия глаголет Адонаи Господь: се, Аз воздвигну похотники твоя на тя, от нихже отступи душа твоя, и наведу их на тя окрест,
23 синів Вавилону, і всіх халдеїв, Пекод, і Шоа, і Коа, і всіх синів Ашшурових з ними, уродли́ві то юнаки́, усі вони — начальники та заступники, військо́ві старши́ни та славні, усі вони гарцюють на ко́нях.
сынов Вавилонских и всех Халдеев, Факуда и Суда и Куда, и вся сыны Ассирийски с ними, юношы избранны, старейшины и воеводы, вся тристаты и нарочитыя, конники на конех вси.
24 І при́йдуть на тебе з пі́вночі, з колесни́цями та з коле́сами, та зо збором наро́дів; щита́ великого й щита́ мало́го та шоло́ми покладуть проти тебе навко́ло. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами.
И приидут на тя вси от севера, колесницы и колеса со многим народом, щиты и сулицы и шлемы, и поставят стражбу окрест тебе, и дам пред лицем их суд, и отмстят ти в судех своих:
25 І зверну́ Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтина́ють носа твого́ та ву́ха твої, а що поли́шиться в тебе, від меча упаде́. Вони позабирають синів твоїх та дочо́к твоїх, а що зали́шиться в тебе, буде пожерте огнем.
и дам рвение Мое в тебе, и сотворят с тобою гнев ярости Моея, ноздри твоя и ушы твои обрежут, и оставших твоих мечем изсекут: тии сынов твоих и дщерей твоих возмут, и оставших твоих потребит огнь:
26 І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишно́ти твоєї.
и совлекут с тебе ризы твоя и возмут сосуды хвалы твоея.
27 І спиню́ Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського кра́ю, і ти не зведе́ш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш.
И отвращу нечестия твоя от тебе и блуд твой от земли Египетския: и не воздвигнеши очес твоих на них и Египта не помянеши ктому.
28 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я даю тебе в руку того, кого ти знена́виділа, у руку тих, що від них відверну́лася душа твоя.
Понеже сия глаголет Адонаи Господь: се, Аз предаю тя в руце, ихже ненавидиши, от нихже отступи душа твоя:
29 І зроблять з тобою в не́нависті, і ві́зьмуть здобу́ток твій, і поставлять тебе наго́ю та голою, і буде відкрита нагота́ пере́любу твого, і розпуста твоя та твій блуд.
и сотворят в тебе в ненависти, и возмут вся труды твоя и дела твоя, и будеши нага и посрамлена, и открыется студ блуда твоего и нечестие твое.
30 Будуть робити це тобі за твоє ході́ння в розпусті з наро́дами, за те, що ти збезче́стилась їхніми божка́ми.
И блужение твое сотвори сия тебе, егда блудила еси вслед языков и осквернялася в кумирех их:
31 Дорогою своєї сестри ти ходила, тому дам її ке́ліха в твою РУку.
в пути сестры твоея ходила еси, и дам чашу ея в руце твои.
32 Так говорить Господь Бог: Ке́ліха своєї сестри ти вип'єш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посміхо́висько, — це багатомістки́й ке́ліх.
Сия глаголет Адонаи Господь: чашу сестры твоея испиеши глубокую и широкую, и будет на смех и подражнение, изюбилную ко совершению пиянства,
33 П'янством та смутком будеш напо́внена, — буде це ке́ліх спусто́шення й ро́зруху, ке́ліх твоєї сестри Самарії.
и разслабления наполнишися: чаша же потребления и погубления чаша сестры твоея Самарии:
34 І ти вип'єш його, і витягнеш усе, а чере́п'я його порозбиваєш, і пе́рса свої порозрива́єш, бо це Я говорив, каже Господь Бог.
и испиеши ю и истощиши, и чреп ея ядущи потребиши, и сосца твоя отторгнеши: и праздники и новомесячия твоя отвращу: понеже Аз глаголах, рече Адонаи Господь.
35 Тому так говорить Господь Бог: Через те, що ти забула Мене, і кинула Мене за спи́ну свою, то й ти носи розпусту свою та свій блуд!
Сего ради сия глаголет Адонаи Господь: понеже забыла Мя еси и отвергла Мене назад тела твоего, и ты возми нечестие твое и блуд твой.
36 І сказав Господь до мене: „Сину лю́дський, чи будеш судити Оголу та Оголиву? То викажи їм їхні гидо́ти!
И рече Господь ко мне: сыне человечь, не будеши ли судити Ооле и Ооливе, и возвестиши ли има беззакония ею?
37 Бо вони пере́люб чинили, і кров на їхніх руках, і з божка́ми своїми пере́люб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепрова́джували через огонь для них на ї́жу.
Яко любодействовасте, и кровь в руках ею, и в кумирех ею прелюбодействовасте, и чада своя, яже родисте Мне, провождасте им сквозе огнь.
38 Ще оце чинили Мені: Занечи́стили святиню Мою того дня, і суботи Мої знева́жили.
Даже и сия сотвористе Ми, осквернясте святая Моя в той день, и субботы Моя осквернясте:
39 А коли вони різали синів своїх для своїх божкі́в, то прихо́дили до Моєї святині того дня, щоб збезче́стити її, і оце так робили вони в сере́дині Мого дому.
и внегда закаласте чада своя кумиром своим, и вхождасте во святая Моя в той день, еже сквернити я: и се, тако творясте среде дому Моего:
40 А що більше, — посилали до мужів, що зда́лека прихо́дять, що до них був по́сланий послане́ць, і ось поприхо́дили ті, що для них ти вмилася, нафарбува́ла блаки́том очі свої й оздобою приоздо́билася.
и посыласте ко мужем грядущым издалеча, к нимже послов посыласте. И егда приходити им, абие умывалася еси и утваряла еси очи твои и украшалася утварию,
41 І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою.
и седела еси на одре постлане, и трапеза украшенна пред лицем ея, и фимиам Мой и елей Мой предлагала пред ними, и веселяхуся в них:
42 І голос заспоко́єної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спрова́джували ще п'я́них з пустині, і давали нараме́нники на їхні руки та пишні корони на їхні го́лови.
и гласом сличным возглашаху, и ко мужем от множества человеча приходящым от пустыни, и даяху перстни на руки их и венец хвалы на главы их.
43 І сказав Я до тієї, що в'я́нула від пере́любу: Буде тепер вона ще далі чинити розпу́сту?
И рекох: не в сих ли прелюбодействуют? И дела блудницы, и сама соблуди.
44 І прийшли до неї, як прихо́дять до блудни́ці, так прихо́дили до Оголи та Оголиви, розпу́сних жіно́к.
И вхождаху к ней: якоже влазят к жене блуднице, тако влазяху ко Ооле и ко Ооливе, женам беззаконницам, еже сотворити беззаконие.
45 А люди справедливі — вони розсудять їх правом про тих, що чинять пере́люб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чинять пере́люб, і кров на їхніх рука́х.
Мужие же праведнии, тии и отмстят има отмщением любодейниц и отмщением проливающих кровь, яко любодейцы суть, и кровь в руках их.
46 Бо так говорить Господь Бог: Скли́кати б на них збори, і дати їх на страх та на здо́бич!
Сия глаголет Адонаи Господь: приведи на них народы и даждь на них мятеж и разграбление,
47 І збори заки́дають їх камі́нням, і порозсіка́ють їх своїми меча́ми, синів їхніх та їхніх дочо́к повбивають, а їхні доми попа́лять огнем.
и вержи камение на них, камение народов, и да избодут их мечьми своими: сыны их и дщери их избиют и домы их огнем сожгут:
48 І спиню́ Я розпусту в Краю́, і буде наука всім жінка́м, і вони не будуть робити такого, як ваша розпуста!
и отвращу нечестие от земли, и накажутся вся жены и не сотворят по нечестием их:
49 І покладуть вони вашу розпусту на вас, і ви будете носити гріхи ваших божкі́в. І ви пізнаєте, що Я — Господь Бог!“
и дастся нечестие ваше на вы: и (вся) грехи кумир ваших приимете и уразумеете, яко Аз Адонаи Господь.
