Єзекіїль 2
1 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, зведи́ся на ноги свої, — і Я буду говорити з тобою!“
Rekel mi je: »Človeški sin, vstani na svoja stopala in spregovoril ti bom.«
2 І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене.
Ko mi je spregovoril, je vame vstopil duh in me postavil na moja stopala, da sem slišal tistega, ki mi je spregovoril.
3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівникі́в, що бунту́ються проти Мене. Вони та їхні батьки́ відпали від Мене аж до цього дня!
Rekel mi je: »Človeški sin, pošiljam te k Izraelovim otrokom, k upornemu narodu, ki se je uprl zoper mene. Oni in njihovi očetje so se pregrešili zoper mene, celó do točno tega dne.
4 А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухва́лого обличчя та твердо́го серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!
Kajti predrzni otroci so in trdega srca in jaz te pošljem k njim, ti pa jim boš rekel: ›Tako govori Gospod Bog.‹
5 А вони чи послухаються, чи занеха́ють, — бо вони дім ворохо́бний, — то пізнають, що пророк був серед них.
In oni, bodisi bodo slišali, bodisi se bodo zadržali (kajti uporna hiša so ), bodo vendar vedeli, da je bil med njimi prerok.
6 А ти, сину лю́дський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будя́ччя та терни́на, і ти сидиш між скорпіо́нами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохо́бний.
Ti pa, človeški sin, se jih ne boj niti se ne boj njihovih besed, čeprav bodo s teboj osat in trnje in prebivaš med škorpijoni. Ne boj se njihovih besed niti ne bodi zaprepaden ob njihovih pogledih, čeprav so uporna hiša.
7 І будеш говорити до них Мої слова́, — чи вони послухаються, чи занеха́ють, бо вони ворохо́бні.
Govoril jim boš moje besede, bodisi bodo slišali, bodisi se bodo zadržali, kajti najbolj uporni so.
8 А ти, сину лю́дський, послухай, що кажу́ Я тобі: Не будь ворохо́бний, як цей дім ворохо́бности, — відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам“.
Toda ti, človeški sin, poslušaj, kaj ti povem: ›Ne bodi uporen kakor ta uporna hiša. Odpri svoja usta in pojej, kar ti dajem.‹«
9 І побачив я, аж ось до мене простя́гнена рука, а в ній звій книжко́вий.
Ko sem pogledal, glej, je bila k meni poslana roka, in glej, zvitek knjige je bil v njej
10 І Він розгорну́в його перед моїм обличчям, — а він попи́саний спе́реду та зза́ду. І було на ньому написано пісні плачу́, стогін та горе.
in razprostrl ga je pred menoj. Popisan je bil znotraj in zunaj in na njem so bile zapisane žalostinke, žalovanja in gorje.
