Єзекіїль 2
1 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, зведи́ся на ноги свої, — і Я буду говорити з тобою!“
Ел мь-а зис: „Фиул омулуй, стай ын пичоаре ши-ць вой ворби!”
2 І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене.
Кум мь-а ворбит ачесте кувинте, а интрат дух ын мине ши м-а фэкут сэ стау пе пичоаре; ши ам аскултат ла Чел че-мь ворбя.
3 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівникі́в, що бунту́ються проти Мене. Вони та їхні батьки́ відпали від Мене аж до цього дня!
Ел мь-а зис: „Фиул омулуй, те тримит ла копиий луй Исраел, ла ачесте попоаре ындэрэтниче, каре с-ау рэзврэтит ымпотрива Мя; ей ши пэринций лор ау пэкэтуит ымпотрива Мя пынэ ын зиуа де азь.
4 А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухва́лого обличчя та твердо́го серця. І ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог!
Да, копиий ачештя ла каре те тримит сунт нерушинаць ши ку инима ымпетритэ. Ту сэ ле спуй: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу!’
5 А вони чи послухаються, чи занеха́ють, — бо вони дім ворохо́бний, — то пізнають, що пророк був серед них.
Фие кэ вор аскулта, фие кэ ну вор аскулта – кэч сунт о касэ де ындэрэтничь – вор шти тотушь кэ ын мижлокул лор есте ун пророк.
6 А ти, сину лю́дський, не бійся їх, і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будя́ччя та терни́на, і ти сидиш між скорпіо́нами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохо́бний.
Ту, фиу ал омулуй, сэ ну те темь де ей, нич сэ ну те сперий де кувинтеле лор ши, мэкар кэ ей сунт ниште мэрэчинь ши спинь лынгэ тине ши мэкар кэ локуешть ымпреунэ ку ниште скорпий, тотушь ну те теме де кувинтеле лор ши ну те ынспэймынта де фецеле лор, кэч сунт о касэ де ындэрэтничь.
7 І будеш говорити до них Мої слова́, — чи вони послухаються, чи занеха́ють, бо вони ворохо́бні.
Чи сэ ле спуй кувинтеле Меле, фие кэ вор аскулта, фие кэ ну вор аскулта, кэч сунт ниште ындэрэтничь!
8 А ти, сину лю́дський, послухай, що кажу́ Я тобі: Не будь ворохо́бний, як цей дім ворохо́бности, — відкрий свої уста та з'їж, що Я тобі дам“.
Ту ынсэ, фиул омулуй, аскултэ че-ць спун! Ну фи ындэрэтник, ка ачастэ касэ де ындэрэтничь! Дескиде-ць гура ши мэнынкэ че-ць вой да!”
9 І побачив я, аж ось до мене простя́гнена рука, а в ній звій книжко́вий.
М-ам уйтат ши ятэ кэ о мынэ ера ынтинсэ спре мине ши циня о карте ын кип де сул.
10 І Він розгорну́в його перед моїм обличчям, — а він попи́саний спе́реду та зза́ду. І було на ньому написано пісні плачу́, стогін та горе.
А десфэшурат-о ынаинтя мя ши ера скрисэ ши пе динэунтру, ши пе динафарэ; ын еа ерау скрисе бочете, плынӂерь ши ӂемете.
