Вихід 5
1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“
Ensuite Moïse et Aaron se rendirent auprès de Pharaon et lui dirent: « Ainsi parle Yahweh, le Dieu d’Israël: Laisse aller mon peuple, pour qu’il célèbre une fête en mon honneur dans le désert. »
2 А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“
Pharaon répondit: « Qui est Yahweh pour que j’obéisse à sa voix, en laissant aller Israël? Je ne connais pas Yahweh, et je ne laisserai pas aller Israël. »
3 І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“.
Ils dirent: « Le Dieu des Hébreux s’est présenté à nous. Permets-nous de faire trois journées de marche au désert, pour offrir des sacrifices à Yahweh, afin qu’il ne nous frappe pas de la peste ou de l’épée. »
4 І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“
Mais le roi d’Égypte leur dit: « Pourquoi, Moïse et Aaron, détournez-vous le peuple de son ouvrage? Allez à vos corvées! »
5 І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“.
Pharaon dit: « Voici que le peuple du pays est maintenant nombreux, et vous lui feriez interrompre ses corvées! »
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
Ce jour-là même, Pharaon donna cet ordre aux exacteurs du peuple et aux scribes:
7 „Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
« Vous ne donnerez plus, comme on l’a fait jusqu’ici, de paille au peuple pour faire des briques; qu’ils aillent eux-mêmes ramasser de la paille.
8 А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“
Néanmoins vous lui imposerez la quantité de briques qu’ils faisaient auparavant, sans en rien retrancher, car ce sont des paresseux; voilà pourquoi ils crient, en disant: Nous voudrions aller faire des sacrifices à notre Dieu.
9 Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“.
Qu’on charge de travail ces gens-là; qu’ils soient à la besogne et qu’ils ne prêtent plus l’oreille à des paroles de mensonge. »
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
Les exacteurs du peuple et les scribes vinrent donc dire au peuple: « Ainsi parle Pharaon: Je ne vous donne plus de paille;
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“
allez vous-mêmes prendre de la paille où vous en trouverez, car on ne retranchera rien de votre tâche. »
12 І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому.
Le peuple se répandit dans tout le pays d’Égypte pour ramasser du chaume pour en faire de la paille hachée.
13 А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“.
Les exacteurs les pressaient, en disant: « Achevez vos travaux, ce qui est fixé pour chaque jour, comme lorsqu’on avait de la paille. »
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“
On battit les scribes des enfants d’Israël, que les exacteurs de Pharaon avaient établis sur eux; on disait: « Pourquoi n’avez-vous pas achevé hier et aujourd’hui votre tâche de briques, comme précédemment? »
15 І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм?
Les scribes des enfants d’Israël allèrent se plaindre à Pharaon, en disant: « Pourquoi en agis-tu ainsi envers tes serviteurs?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“
On ne fournit pas de paille à tes serviteurs, et l’on nous dit: Faites des briques! Et voici, tes serviteurs sont battus, et ton peuple se trouve en faute. »
17 А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві.
Pharaon répondit: « Vous êtes des paresseux, des paresseux! Voilà pourquoi vous dites: Nous voudrions aller offrir des sacrifices à Yahweh.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“
Et maintenant, allez travailler; on ne vous donnera pas de paille, et vous livrerez la même quantité de briques. »
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“
Les scribes des enfants d’Israël virent leur cruelle situation, puisqu’on leur disait: « Vous ne retrancherez rien de vos briques; chaque jour la tâche du jour! »
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
Ayant trouvé Moïse et Aaron, qui se tenaient là pour les attendre à leur sortie de chez Pharaon,
21 та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“
ils leur dirent: « Que Yahweh vous voie, et qu’il juge, vous qui avez changé en aversion notre faveur aux yeux de Pharaon et de ses serviteurs, et qui avez mis dans leurs mains une épée pour nous tuer. »
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це?
Alors Moïse retourna vers Yahweh, et dit: « Seigneur, pourquoi avez-vous fait du mal à ce peuple? pourquoi donc m’avez-vous envoyé?
23 Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“
Depuis que je suis allé vers Pharaon pour parler en votre nom, il maltraite ce peuple, et vous n’avez en aucune manière délivré votre peuple. »
