Вихід 20
1 І Бог промовляв всі слова і оці, кажучи:
Атунч, Думнезеу а ростит тоате ачесте кувинте ши а зис:
2 „Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю з дому ра́бства.
„Еу сунт Домнул Думнезеул тэу, каре те-а скос дин цара Еӂиптулуй, дин каса робией.
3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
Сэ ну ай алць думнезей афарэ де Мине.
4 Не роби собі різьби́ і всякої подо́би з того, що на небі вгорі́, і що на землі до́лі, і що в воді під землею.
Сэ ну-ць фачь кип чоплит, нич врео ынфэцишаре а лукрурилор каре сунт сус ын черурь сау жос пе пэмынт сау ын апеле май де жос декыт пэмынтул.
5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за прови́ну батьків на синах, на третіх і на четвертих поколі́ннях тих, хто нена́видить Мене,
Сэ ну те ынкинь ынаинтя лор ши сэ ну ле служешть, кэч Еу, Домнул Думнезеул тэу, сунт ун Думнезеу ӂелос, каре педепсеск нелеӂюиря пэринцилор ын копий пынэ ла ал трейля ши ла ал патруля ням ал челор че Мэ урэск
6 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх за́повідей.
ши Мэ ындур пынэ ла ал мииля ням де чей че Мэ юбеск ши пэзеск порунчиле Меле.
7 Не призивай Іме́ння Господа, Бога твого, надаре́мно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Йме́ння надаре́мно.
Сэ ну ей ын дешерт Нумеле Домнулуй Думнезеулуй тэу, кэч Домнул ну ва лэса непедепсит пе чел че ва луа ын дешерт Нумеле Луй.
8 Пам'ятай день суботній, щоб святити його!
Аду-ць аминте де зиуа де одихнэ, ка с-о сфинцешть.
9 Шість день працюй і роби всю працю свою,
Сэ лукрезь шасе зиле ши сэ-ць фачь лукрул тэу.
10 а день сьомий — субо́та для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка́ твоя, раб твій та неві́льниця твоя, і худоба твоя, і прихо́дько твій, що в брамах твоїх.
Дар зиуа а шаптя есте зиуа де одихнэ ынкинатэ Домнулуй Думнезеулуй тэу: сэ ну фачь ничо лукраре ын еа, нич ту, нич фиул тэу, нич фийка та, нич робул тэу, нич роаба та, нич вита та, нич стрэинул каре есте ын каса та.
11 Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому́ поблагослови́в Господь день суботній і освятив його.
Кэч ын шасе зиле а фэкут Домнул черуриле, пэмынтул ши маря ши тот че есте ын еле, яр ын зиуа а шаптя С-а одихнит, де ачея а бинекувынтат Домнул зиуа де одихнэ ши а сфинцит-о.
12 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
Чинстеште пе татэл тэу ши пе мама та, пентру ка сэ ци се лунӂяскэ зилеле ын цара пе каре ць-о дэ Домнул Думнезеул тэу.
13 Не вбивай!
Сэ ну учизь.
14 Не чини пере́любу!
Сэ ну прякурвешть.
15 Не кради́!
Сэ ну фурь.
16 Не свідку́й неправдиво на свого бли́жнього!
Сэ ну мэртурисешть стрымб ымпотрива апроапелуй тэу.
17 Не жадай дому ближнього свого́, не жадай жони ближнього свого́, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!“
Сэ ну пофтешть каса апроапелуй тэу; сэ ну пофтешть неваста апроапелуй тэу, нич робул луй, нич роаба луй, нич боул луй, нич мэгарул луй, нич вреун алт лукру каре есте ал апроапелуй тэу.”
18 І ввесь народ бачив та чув гро́ми та по́лум'я, і голос сурми́, і го́ру димля́чу. І побачив народ, — і всі тремтіли та й поставали здале́ка.
Тот попорул аузя тунетеле ши сунетул трымбицей ши ведя флэкэриле мунтелуй каре фумега. Ла привелиштя ачаста, попорул тремура ши стэтя ын депэртаре.
19 І сказали вони до Мойсея: „Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали“.
Ей ау зис луй Мойсе: „Ворбеште-не ту ынсуць, ши те вом аскулта, дар сэ ну не май ворбяскэ Думнезеу, ка сэ ну мурим.”
20 І промовив Мойсей до народу: „Не бійтеся, бо Бог прибув для ви́пробування вас, і щоб страх Його був на ваших обли́ччях, щоб ви не грішили“.
Мойсе а зис попорулуй: „Ну вэ ынспэймынтаць, кэч Думнезеу а венит токмай ка сэ вэ пунэ ла ынчеркаре ши ка сэ авець фрика Луй ынаинтя окилор воштри, пентру ка сэ ну пэкэтуиць.”
21 І став народ здале́ка, а Мойсей підійшов до мо́року, де був Бог.
Попорул стэтя ын депэртаре, яр Мойсе с-а апропият де норул ын каре ера Думнезеу.
22 І промовив Господь до Мойсея: „Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небе́с.
Домнул а зис луй Мойсе: „Аша сэ ворбешть копиилор луй Исраел: ‘Аць вэзут кэ в-ам ворбит дин черурь.
23 Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі.
Сэ ну фачець думнезей де арӂинт ши думнезей де аур ка сэ-й пунець алэтурь де Мине; сэ ну вэ фачець алць думнезей.
24 Ти зробиш для Мене же́ртівника з землі, і будеш прино́сити на ньому свої цілопа́лення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду́ й поблагословлю́ тебе.
Сэ-Мь ридичь ун алтар де пэмынт, пе каре сэ-ць адучь ардериле-де-тот ши жертфеле де мулцумире, оиле ши боий. Ын орьче лок ын каре Ымь вой адуче аминте де Нумеле Меу, вой вени ла тине ши те вой бинекувынта.
25 А коли зробиш Мені же́ртівника з каменів, то не будеш будувати його з обте́саних, бо ти підно́сив би над ним знаряддя своє, і занечи́стив би його́.
Дакэ-Мь вей ридика ун алтар де пятрэ, сэ ну-л зидешть дин петре чоплите, кэч, кум ыць вей пуне далта ын пятрэ, о вей пынгэри.
26 І не будеш вхо́дити до Мого же́ртівника ступе́нями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота́“.
Сэ ну те суй ла алтарул Меу пе трепте, ка сэ ну ци се дескопере голичуня ынаинтя луй.’”
