Вихід 12
1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
And Jehovah spoke to Moses and Aaron in the land of Egypt, saying,
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.
This month shall be to you the beginning of months; it shall be the first month of the year to you.
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.
Speak ye to all the congregation of Israel, saying, In the tenth day of this month they shall take to them every man a lamb, according to their fathers' houses, a lamb for a household.
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.
And if the household be too little for a lamb, then he and his neighbor next to his house shall take one according to the number of the souls, according to every man's eating ye shall make your count for the lamb.
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
Your lamb shall be without blemish, a male a year old. Ye shall take it from the sheep, or from the goats.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.
And ye shall keep it until the fourteenth day of the same month, and the whole assembly of the congregation of Israel shall kill it at evening.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.
And they shall take of the blood, and put it on the two side-posts and on the lintel upon the houses in which they shall eat it.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.
And they shall eat the flesh in that night, roasted with fire, and unleavened bread, with bitter herbs they shall eat it.
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.
Do not eat of it raw, nor boiled at all with water, but roasted with fire, its head with its legs and with the inwards of it.
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.
And ye shall let nothing of it remain until the morning, but that which remains of it until the morning ye shall burn with fire.
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа!
And thus ye shall eat it: with your loins girded, your shoes on your feet, and your staff in your hand. And ye shall eat it in haste. It is Jehovah's Passover.
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!
For I will go through the land of Egypt in that night, and will smite all the firstborn in the land of Egypt, both man and beast, and against all the gods of Egypt I will execute judgments. I am Jehovah.
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
And the blood shall be to you for a sign upon the houses where ye are. And when I see the blood, I will pass over you, and there shall no plague be upon you to destroy you, when I smite the land of Egypt.
14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!
And this day shall be to you for a memorial, and ye shall keep it a feast to Jehovah; throughout your generations ye shall keep it a feast by an ordinance forever.
15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.
Seven days ye shall eat unleavened bread, even the first day ye shall put away leaven out of your houses, for whoever eats leavened bread from the first day until the seventh day, that soul shall be cut off from Israel.
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.
And in the first day there shall be to you a holy convocation, and in the seventh day a holy convocation, no manner of work shall be done in them, except that which every man must eat, that only may be done by you.
17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
And ye shall observe the feast of unleavened bread, for in this selfsame day I have brought your armies out of the land of Egypt. Therefore ye shall observe this day throughout your generations by an ordinance forever.
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
In the first month, on the fourteenth day of the month at evening, ye shall eat unleavened bread, until the twenty-first day of the month at evening.
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.
Seven days there shall be no leaven found in your houses, for whoever eats that which is leavened, that soul shall be cut off from the congregation of Israel, whether he be a sojourner, or one who is born in the land.
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“
Ye shall eat nothing leavened, in all your habitations ye shall eat unleavened bread.
21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.
Then Moses called for all the elders of Israel, and said to them, Draw out, and take to you lambs according to your families, and kill the Passover.
22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!
And ye shall take a bunch of hyssop, and dip it in the blood that is in the basin, and strike the lintel and the two side-posts with the blood that is in the basin, and none of you shall go out of the door of his house until the morning.
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.
For Jehovah will pass through to smite the Egyptians, and when he sees the blood upon the lintel, and on the two side-posts, Jehovah will pass over the door, and will not allow the destroyer to come in to your houses to smite you.
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.
And ye shall observe this thing for an ordinance to thee and to thy sons forever.
25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.
And it shall come to pass, when ye have come to the land which Jehovah will give you, according as he has promised, that ye shall keep this service.
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“
And it shall come to pass, when your sons shall say to you, What do ye mean by this service?
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.
that ye shall say, It is the sacrifice of Jehovah's Passover, who passed over the houses of the sons of Israel in Egypt, when he smote the Egyptians, and delivered our houses. And the people bowed the head and worshiped.
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
And the sons of Israel went and did so, as Jehovah had commanded Moses and Aaron, so did they.
29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.
And it came to pass at midnight, that Jehovah smote all the firstborn in the land of Egypt, from the firstborn of Pharaoh who sat on his throne to the firstborn of the captive who was in the dungeon, and all the firstborn of cattle.
30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...
And Pharaoh rose up in the night, he, and all his servants, and all the Egyptians, and there was a great cry in Egypt, for there was not a house where there was not one dead.
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!
And he called for Moses and Aaron by night, and said, Rise up, get you forth from among my people, both ye and the sons of Israel, and go, serve Jehovah, as ye have said.
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“
Take both your flocks and your herds, as ye have said, and be gone, and bless me also.
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“
And the Egyptians were urgent upon the people, to send them out of the land in haste, for they said, We are all dead men.
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.
And the people took their dough before it was leavened, their kneading-troughs being bound up in their clothes upon their shoulders.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.
And the sons of Israel did according to the word of Moses, and they asked of the Egyptians jewels of silver, and jewels of gold, and raiment.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.
And Jehovah gave the people favor in the sight of the Egyptians, so that they let them have what they asked. And they despoiled the Egyptians.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,
And the sons of Israel journeyed from Rameses to Succoth, about six hundred thousand on foot who were men, besides children.
38 а також багато різного люду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
And a mixed multitude also went up with them, and flocks, and herds, even very much cattle.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.
And they baked unleavened cakes of the dough which they brought forth out of Egypt, for it was not leavened, because they were thrust out of Egypt, and could not tarry, neither had they prepared for themselves any provisions.
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.
Now the time that the sons of Israel dwelt in the land of Egypt and the land of Canaan was four hundred and thirty years.
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю.
And it came to pass at the end of four hundred and thirty years, even the selfsame day it came to pass, that all the armies of Jehovah went out from the land of Egypt.
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння.
It is a night to be much observed to Jehovah for bringing them out from the land of Egypt. This is that night of Jehovah, to be much observed of all the sons of Israel throughout their generations.
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.
And Jehovah said to Moses and Aaron, This is the ordinance of the Passover. There shall no foreigner eat of it,
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
but every man's servant who is bought for money, when thou have circumcised him, then he shall eat of it.
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.
A sojourner and a hired servant shall not eat of it.
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.
In one house it shall be eaten. Thou shall not carry forth any of the flesh abroad out of the house, neither shall ye break a bone of it.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
All the congregation of Israel shall keep it.
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.
And when a stranger shall sojourn with thee, and will keep the Passover to Jehovah, let all his males be circumcised, and then let him come near and keep it, and he shall be as one who is born in the land, but no uncircumcised man shall eat of it.
49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.
One law shall be to him who is home-born, and to the stranger who sojourns among you.
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
Thus did all the sons of Israel, as Jehovah commanded Moses and Aaron, so did they.
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.
And it came to pass the selfsame day, that Jehovah brought the sons of Israel out of the land of Egypt by their armies.
