Естер 6
1 Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав прине́сти Книгу пам'яток, Хроніки, — і вони читалися перед обличчям царськи́м.
Noctem illam duxit rex insomnem, jussitque sibi afferri historias et annales priorum temporum. Quæ cum illo præsente legerentur,
2 І зна́йдене було́ написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царськи́х е́внухів, зо сторо́жів поро́га, що заду́мували були простягнути руку на царя́ Ахашверо́ша.
ventum est ad illum locum ubi scriptum erat quomodo nuntiasset Mardochæus insidias Bagathan et Thares eunuchorum, regem Assuerum jugulare cupientium.
3 І сказав цар: „Яка честь та гі́дність зро́блена Мордеха́єві за це?“І сказали ца́реві о́троки, що прислуго́вували йому: „Нічо́го йому́ не зро́блено“...
Quod cum audisset rex, ait: Quid pro hac fide honoris ac præmii Mardochæus consecutus est? Dixerunt ei servi illius ac ministri: Nihil omnino mercedis accepit.
4 І спита́в цар: „Хто́ на подві́р'ї?“А Га́ман прийшов на зо́внішнє подві́р'я царсько́го дому, щоб сказати цареві пові́сити Мордехая на тій ши́бениці, яку пригото́вив для нього.
Statimque rex: Quis est, inquit, in atrio? Aman quippe interius atrium domus regiæ intraverat, ut suggereret regi, et juberet Mardochæum affigi patibulo, quod ei fuerat præparatum.
5 І сказали о́троки царя до нього: „Ось Га́ман стоїть на подві́р'ї“. І сказав цар: „Нехай уві́йде!“
Responderunt pueri: Aman stat in atrio. Dixitque rex: Ingrediatur.
6 І Гаман увійшов, а цар йому сказав: „Що́ зробити з чоловіком, якому цар хоче чести?“І подумав Гаман у серці своїм: „Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені?“
Cumque esset ingressus, ait illi: Quid debet fieri viro, quem rex honorare desiderat? Cogitans autem in corde suo Aman, et reputans quod nullum alium rex, nisi se, vellet honorare,
7 І відповів Гаман царе́ві: „Тому чоловікові, якому цар жадає чести,
respondit: Homo, quem rex honorare cupit,
8 нехай принесу́ть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була да́на царська́ корона на його го́лову.
debet indui vestibus regiis, et imponi super equum, qui de sella regis est, et accipere regium diadema super caput suum:
9 І дати цю одежу та цього коня на руку котро́гось із старших князі́в царе́вих. І нехай зодя́гнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай во́зять його на коні на міські́й площі, і нехай кличуть перед ним: „Так ро́биться му́жеві, якому цар жадає чести!“
et primus de regiis principibus ac tyrannis teneat equum ejus, et per plateam civitatis incedens clamet, et dicat: Sic honorabitur, quemcumque voluerit rex honorare.
10 І сказав цар до Гамана: „Поспіши, візьми́ одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордеха́єві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що́ ти говорив!“
Dixitque ei rex: Festina, et sumpta stola et equo, fac, ut locutus es, Mardochæo Judæo, qui sedet ante fores palatii. Cave ne quidquam de his, quæ locutus es, prætermittas.
11 І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міські́й площі, і кричав перед ним: „Так ро́биться му́жеві, якому цар жадає чести!“
Tulit itaque Aman stolam et equum, indutumque Mardochæum in platea civitatis, et impositum equo præcedebat, atque clamabat: Hoc honore condignus est, quemcumque rex voluerit honorare.
12 I вернувся Мордеха́й до царсько́ї брами, а Га́ман поспішив до дому свого сумни́й та закривши го́лову.
Reversusque est Mardochæus ad januam palatii: et Aman festinavit ire in domum suam, lugens et operto capite:
13 І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім при́ятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зе́реш: „Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впаде́ш перед ним!“
narravitque Zares uxori suæ, et amicis, omnia quæ evenissent sibi. Cui responderunt sapientes quos habebat in consilio, et uxor ejus: Si de semine Judæorum est Mardochæus, ante quem cadere cœpisti, non poteris ei resistere, sed cades in conspectu ejus.
14 Ще вони говорили з ним, а е́внухи царські́ прибули́ й поспішили відве́сти Гамана на гости́ну, яку зробила Есте́р.
Adhuc illis loquentibus, venerunt eunuchi regis, et cito eum ad convivium, quod regina paraverat, pergere compulerunt.
