До ефесян 4
1 Отож, благаю вас я, в'я́зень у Господі, щоб ви пово́дилися гі́дно покли́кання, що до нього покликано вас,
I therefore, the prisoner of the Lord, beseech you that ye walk worthy of the vocation by which ye are called,
2 зо всякою покорою та ла́гідністю, з довготерпінням, у любові те́рплячи один о́дного,
With all lowliness and meekness, with longsuffering, forbearing one another in love;
3 пильнуючи зберігати єдність Духа в союзі спокою.
Endeavouring to keep the unity of the Spirit in the bond of peace.
4 Одне тіло, один Дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покли́кання.
There is one body, and one Spirit, even as ye are called in one hope of your calling;
5 Один Госпо́дь, одна віра, одне хрищення,
One Lord, one faith, one baptism,
6 один Бог і Отець усіх, що Він над усіма́, і через усіх, і в усіх.
One God and Father of all, who is above all, and through all, and in you all.
7 А кожному з нас да́на благода́ть у міру дару Христового.
But to every one of us is given grace according to the measure of the gift of Christ.
8 Тому́ й сказано: „Піднявшися на висоту́, Ти полоне́них набрав і лю́дям дав да́ри!“
Therefore he saith, When he ascended on high, he led captivity captive, and gave gifts to men.
9 А те, що „піднявся був“, що́ то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
( Now that he ascended, what is it but that he also descended first into the lower parts of the earth?
10 Хто зійшов був, Той саме й піднявся ви́соко над усі небеса́, щоб напо́внити все.
He that descended is the same also that ascended far above all heavens, that he might fill all things.)
11 І Він, отож, настанови́в одних за апо́столів, одних за пророків, а тих за благові́сників, а тих за па́стирів та вчителі́в,
And he gave some, apostles; and some, prophets; and some, evangelists; and some, pastors and teachers;
12 щоб приготува́ти святих на ді́ло служби для збудува́ння тіла Христового,
For the perfecting of the saints, for the work of the ministry, for the edifying of the body of Christ:
13 аж поки ми всі не дося́гнемо з'єднання віри й пізна́ння Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти́,
Till we all come in the unity of the faith, and of the knowledge of the Son of God, to a perfect man, to the measure of the stature of the fulness of Christ:
14 щоб більш не були́ ми малолі́тками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за лю́дською ома́ною та за лукавством до хитрого блу́ду,
That we henceforth be no more children, tossed to and fro, and carried about with every wind of doctrine, by the sleight of men, and cunning craftiness, by which they lie in wait to deceive;
15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — Голова, Христос.
But speaking the truth in love, may grow up into him in all things, who is the head, even Christ:
16 А з Нього все тіло, скла́дене й зв'язане всяким допомічни́м сугло́бом, у міру чинности кожного окремого члена, чи́нить зріст тіла на будува́ння самого себе любов'ю.
From whom the whole body fitly joined together and compacted by that which every joint supplieth, according to the effectual working in the measure of every part, maketh increase of the body to the edifying of itself in love.
17 Отже, говорю я це й свідку́ю в Господі, щоб ви більш не пово́дилися, як пово́дяться погани в марно́ті свого розуму, —
This I say therefore, and testify in the Lord, that ye henceforth walk not as other Gentiles walk, in the vanity of their mind,
18 вони запа́морочені розумом, відчу́жені від життя Божого за не́уцтво, що в них, за стверділість їхніх серде́ць,
Having the understanding darkened, being alienated from the life of God through the ignorance that is in them, because of the blindness of their heart:
19 вони отупіли й віддали́ся розпусті, щоб чинити всяку не́чисть із заже́рливістю.
Who being past feeling have given themselves over to lasciviousness, to work all uncleanness with greediness.
20 Але ви не так пізнали Христа,
But ye have not so learned Christ;
21 якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,
If indeed ye have heard him, and have been taught by him, as the truth is in Jesus:
22 щоб відкинути, за першим поступо́ванням, старо́го чоловіка, який зотліває в звабли́вих пожадливостях,
That ye put off concerning the former manner of life the old man, which is corrupt according to the deceitful lusts;
23 та відновлятися духом вашого розуму,
And be renewed in the spirit of your mind;
24 і зодягнутися в ново́го чоловіка, ство́реного за Богом у праведності й святості правди.
And that ye put on the new man, which after God is created in righteousness and true holiness.
25 Тому́ то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для о́дного.
Therefore putting away lying, speak every man truth with his neighbour: for we are members one of another.
26 Гнівайтеся, та не грішіть, — сонце нехай не заходить у вашому гніві,
Be ye angry, and sin not: let not the sun go down upon your wrath:
27 і місця дия́волові не давайте!
Neither give place to the devil.
28 Хто крав, нехай більше не кра́де, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужде́нному.
Let him that stole steal no more: but rather let him labour, working with his hands the thing which is good, that he may have to give to him that needeth.
29 Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудува́ння, щоб воно подало́ благода́ть тим, хто чує.
Let no corrupt communication proceed out of your mouth, but that which is good to the use of edifying, that it may minister grace to the hearers.
30 І не засму́чуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день ви́купу.
And grieve not the Holy Spirit of God, by whom ye are sealed to the day of redemption.
31 Усяке подратува́ння, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас ра́зом із уся́кою злобо́ю.
Let all bitterness, and wrath, and anger, and clamour, and evil speaking, be put away from you, with all malice:
32 А ви один до о́дного будьте ласка́ві, милости́ві, прощаючи один о́дному, як і Бог через Христа вам простив!
And be ye kind one to another, tenderhearted, forgiving one another, even as God for Christ’s sake hath forgiven you.
