Екклезіяст 1
1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem.
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
Vanity of vanities, saith the Preacher, vanity of vanities, all is vanity.
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
What profit hath a man by all his labor with which he wearieth himself under the sun?
4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
One generation passeth away, and another generation cometh; while the earth abideth for ever.
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
The sun riseth, and the sun goeth down, and hasteneth to the place whence it arose.
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
The wind goeth toward the south, and turneth about to the north; round and round goeth the wind, and returneth to its circuits.
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
All the rivers run into the sea, yet the sea is not full; to the place whence the rivers come, thither they return.
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
All words become weary; man cannot express it; the eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
The thing that hath been is that which shall be, and that which hath been done is that which shall be done; and there is no new thing under the sun.
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
Is there any thing of which one may say, “Behold, this is new”? It was long ago, in the times which were before us.
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
There is no remembrance of former things, and of things that are to come there shall be no remembrance to those who live afterwards.
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
I, the Preacher, was king over Israel at Jerusalem.
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
And I gave my mind to seek and to search out with wisdom concerning all things which are done under heaven; an evil business, which God hath given to the sons of men, in which to employ themselves.
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
I saw all the things which are done under the sun; and, behold, it was all vanity, and striving after wind.
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
That which is crooked cannot be made straight, and that which is wanting cannot be numbered.
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
I communed with my heart, saying, “Behold, I have gained more and greater wisdom than all who have been before me at Jerusalem; yea, my mind hath seen much wisdom and knowledge.”
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
And I gave my mind to know wisdom, and to know senselessness and folly; I perceived that this also is striving after wind.
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
For in much wisdom is much vexation, and he that increaseth knowledge increaseth sorrow.
