Екклезіяст 1
1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
Here are the words of the Teacher, the king of Jerusalem, David's son.
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
“Everything passes—it's so temporary! It's all so hard to understand!” says the Teacher.
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
What benefit do you get for slaving away in this life?
4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
People come, and people go, but the earth lasts forever!
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
The sun comes up, and the sun goes down, and then rushes to its place to rise again.
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
The wind blows south, and then turns to the north. Round and round it spins, finally coming full circle.
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
Streams all flow into the sea, but the sea never becomes full. The streams return to the place from where they came.
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
Everything just keeps on going. You can't say all there is to say. You can't see all there is to see. You can't hear all there is to hear.
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
Everything that was will continue to be; everything that has been done will be done again. Nothing new ever happens here.
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
There's nothing anyone can point to and say, “Look! Here's something new.” In fact it's been around for ages, long before our time.
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
The problem is we don't remember people from the past, and people in the future won't remember those who came before them.
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
I am the Teacher, and I was king over Israel, reigning from Jerusalem.
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
I decided to focus my mind to explore, using wisdom, everything that happens here on earth. This is a tough assignment that God has given people to keep them busy!
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
I examined everything people do here on earth, and discovered that it's all so temporary—trying to understand it is like trying to pin down the wind!
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
You can't straighten what is twisted, and you can't count what isn't there.
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
I thought to myself, “I've become very wise, wiser than all the kings of Jerusalem before me. My mind has gained a great deal of wisdom and knowledge.”
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
So I decided to use my mind to learn everything about wisdom, and madness and foolishness as well. But I found out that this is as hard as trying to catch hold of the wind.
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
For with great wisdom comes great frustration. The greater the knowledge, the greater the pain.
