Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
melius est nomen bonum quam unguenta pretiosa et dies mortis die nativitatis
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
melius est ire ad domum luctus quam ad domum convivii in illa enim finis cunctorum admonetur hominum et vivens cogitat quid futurum sit
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
melior est ira risu quia per tristitiam vultus corrigitur animus delinquentis
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
cor sapientium ubi tristitia est et cor stultorum ubi laetitia
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
melius est a sapiente corripi quam stultorum adulatione decipi
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
quia sicut sonitus spinarum ardentium sub olla sic risus stulti sed et hoc vanitas
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
calumnia conturbat sapientem et perdet robur cordis illius
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
melior est finis orationis quam principium melior est patiens arrogante
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
ne velox sis ad irascendum quia ira in sinu stulti requiescit
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
ne dicas quid putas causae est quod priora tempora meliora fuere quam nunc sunt stulta est enim huiuscemodi interrogatio
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
utilior est sapientia cum divitiis et magis prodest videntibus solem
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
sicut enim protegit sapientia sic protegit pecunia hoc autem plus habet eruditio et sapientia quod vitam tribuunt possessori suo
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
considera opera Dei quod nemo possit corrigere quem ille despexerit
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
in die bona fruere bonis et malam diem praecave sicut enim hanc sic et illam fecit Deus ut non inveniat homo contra eum iustas querimonias
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
haec quoque vidi in diebus vanitatis meae iustus perit in iustitia sua et impius multo vivit tempore in malitia sua
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
noli esse iustus multum neque plus sapias quam necesse est ne obstupescas
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
ne impie agas multum et noli esse stultus ne moriaris in tempore non tuo
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
bonum est te sustentare iustum sed et ab illo ne subtrahas manum tuam quia qui Deum timet nihil neglegit
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
sapientia confortabit sapientem super decem principes civitatis
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
non est enim homo iustus in terra qui faciat bonum et non peccet
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
sed et cunctis sermonibus qui dicuntur ne accommodes cor tuum ne forte audias servum tuum maledicentem tibi
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
scit enim tua conscientia quia et tu crebro maledixisti aliis
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
cuncta temptavi in sapientia dixi sapiens efficiar et ipsa longius recessit a me
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
multo magis quam erat et alta profunditas quis inveniet eam
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
lustravi universa animo meo ut scirem et considerarem et quaererem sapientiam et rationem et ut cognoscerem impietatem stulti et errorem inprudentium
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
et inveni amariorem morte mulierem quae laqueus venatorum est et sagena cor eius vincula sunt manus illius qui placet Deo effugiet eam qui autem peccator est capietur ab illa
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
ecce hoc inveni dicit Ecclesiastes unum et alterum ut invenirem rationem
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
quam adhuc quaerit anima mea et non inveni virum de mille unum repperi mulierem ex omnibus non inveni
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
solummodo hoc inveni quod fecerit Deus hominem rectum et ipse se infinitis miscuerit quaestionibus quis talis ut sapiens est et quis cognovit solutionem verbi
