Екклезіяст 7

1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!

Un buon nome è preferibile all'unguento profumato e il giorno della morte al giorno della nascita.

2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!

E' meglio andare in una casa in pianto che andare in una casa in festa; perché quella è la fine d'ogni uomo e chi vive ci rifletterà.

3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!

E' preferibile la mestizia al riso, perché sotto un triste aspetto il cuore è felice.

4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.

Il cuore dei saggi è in una casa in lutto e il cuore degli stolti in una casa in festa.

5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,

Meglio ascoltare il rimprovero del saggio che ascoltare il canto degli stolti:

6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!

perché com'è il crepitio dei pruni sotto la pentola, tale è il riso degli stolti. Ma anche questo è vanità.

7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.

Il mal tolto rende sciocco il saggio e i regali corrompono il cuore.

8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!

Meglio la fine di una cosa che il suo principio; è meglio la pazienza della superbia.

9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.

Non esser facile a irritarti nel tuo spirito, perché l'ira alberga in seno agli stolti.

10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.

Non domandare: «Come mai i tempi antichi erano migliori del presente?», poiché una tale domanda non è ispirata da saggezza.

11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,

E' buona la saggezza insieme con un patrimonio ed è utile per coloro che vedono il sole;

12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.

perché si sta all'ombra della saggezza come si sta all'ombra del denaro e il profitto della saggezza fa vivere chi la possiede.

13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?

Osserva l'opera di Dio: chi può raddrizzare ciò che egli ha fatto curvo?

14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!

Nel giorno lieto stà allegro e nel giorno triste rifletti: «Dio ha fatto tanto l'uno quanto l'altro, perché l'uomo non trovi nulla da incolparlo».

15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

Tutto ho visto nei giorni della mia vanità: perire il giusto nonostante la sua giustizia, vivere a lungo l'empio nonostante la sua iniquità.

16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

Non esser troppo scrupoloso né saggio oltre misura. Perché vuoi rovinarti?

17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?

Non esser troppo malvagio e non essere stolto. Perché vuoi morire innanzi tempo?

18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.

E' bene che tu ti attenga a questo e che non stacchi la mano da quello, perché chi teme Dio riesce in tutte queste cose.

19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

La sapienza rende il saggio più forte di dieci potenti che governano la città.

20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,

Non c'è infatti sulla terra un uomo così giusto che faccia solo il bene e non pecchi.

21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,

Ancora: non fare attenzione a tutte le dicerie che si fanno, per non sentir che il tuo servo ha detto male di te,

22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!

perché il tuo cuore sa che anche tu hai detto tante volte male degli altri.

23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!

Tutto questo io ho esaminato con sapienza e ho detto: «Voglio essere saggio!», ma la sapienza è lontana da me!

24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?

Ciò che è stato è lontano e profondo, profondo: chi lo può raggiungere?

25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!

Mi son applicato di nuovo a conoscere e indagare e cercare la sapienza e il perché delle cose e a conoscere che la malvagità è follia e la stoltezza pazzia.

26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!

Trovo che amara più della morte è la donna, la quale è tutta lacci: una rete il suo cuore, catene le sue braccia. Chi è gradito a Dio la sfugge ma il peccatore ne resta preso.

27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!

Vedi, io ho scoperto questo, dice Qoèlet, confrontando una ad una le cose, per trovarne la ragione.

28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!

Un uomo su mille l'ho trovato: ma una donna fra tutte non l'ho trovata. Quello che io cerco ancora e non ho trovato è questo:

29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!

Dio ha fatto l'uomo retto, ma essi cercano tanti fallaci ragionamenti. Vedi, solo questo ho trovato: