Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Mieux vaut une bonne réputation que les parfums précieux; et le jour de la mort que le jour de la naissance.
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Mieux vaut aller dans une maison de deuil que dans une maison de festin; car dans celle-là on est averti de la fin de tous les hommes, et le vivant pense à ce qui doit arriver.
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Mieux vaut la colère que le rire, parce que par la tristesse du visage est corrigé le cœur de celui qui pèche.
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
Le cœur des sages est où est la tristesse; et le cœur des insensés où est la joie.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Mieux vaut être repris par un sage que d’être trompé par les flatteries des insensés;
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
Parce que, comme est le pétillement des épines qui brûlent sous une marmite, ainsi est le rire de l’insensé; mais cela même est vanité.
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
L’oppression trouble le sage, et elle détruira la force de son cœur.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Mieux vaut la fin d’un discours que le commencement. Mieux vaut un homme patient qu’un arrogant.
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Ne sois pas prompt à te mettre en colère; parce que la colère repose dans le sein de l’insensé.
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Ne dis pas: Quelle est la cause, penses-tu, que les temps anciens furent meilleurs qu’ils ne sont maintenant? car insensée est une question de ce genre.
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
La sagesse est plus utile avec les richesses, et elle sert davantage à ceux qui voient le soleil.
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
Car comme la sagesse protège, l’argent protège aussi; mais l’instruction a cela de plus, ainsi que la sagesse, qu’elles donnent la vie à leur possesseur.
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Considère les œuvres de Dieu: personne ne peut corriger celui qu’il méprise.
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
Au jour heureux, jouis des biens, et précautionne-toi contre le mauvais jour; car comme l’un, ainsi il a fait l’autre, sans que l’homme trouve contre lui de justes plaintes.
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
J’ai encore vu ceci dans les jours de ma vanité: le juste périt dans sa justice, et l’impie vit longtemps dans sa malice.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Ne sois point juste à l’excès, ni plus sage qu’il n’est nécessaire, pour que tu ne deviennes pas insensible.
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
N’agis pas en impie à l’excès; et ne sois pas insensé, afin que tu ne meures pas dans un temps qui n’est pas le tien.
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
Il est bon que tu soutiennes le juste; mais même ne retire pas de celui-là ta main, parce que celui qui craint Dieu ne néglige rien.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
La sagesse a rendu le sage plus fort que dix princes d’une cité.
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Car il n’est pas d’homme juste sur la terre qui fasse le bien et ne pèche point.
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Mais surtout, à toutes les paroles qui se disent, ne prête pas ton cœur; de peur que tu n’entendes ton serviteur te maudire;
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
Car ta conscience sait que toi-même tu as fréquemment maudit les autres.
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
J’ai tout tenté avec la sagesse. J’ai dit: Je deviendrai sage, et la sagesse s’est retirée bien loin de moi
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Beaucoup plus loin qu’elle n’était, et grande est sa profondeur; qui la trouvera?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
J’ai parcouru toutes choses avec mon esprit, afin de savoir, de considérer, et de chercher la sagesse et la raison des choses, et de connaître l’impiété de l’insensé et l’erreur des imprudents:
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
Et j’ai trouvé la femme plus amère que la mort; elle est un lacs de chasseur, son cœur est un filet, ses mains sont des chaînes. Celui qui plaît à Dieu lui échappera; mais celui qui est pécheur sera pris par elle.
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
Voilà ce que j’ai trouvé, dit l’Ecclésiaste, une chose et une autre, afin de trouver une raison,
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
Que cherche encore mon âme, et que je n’ai pas trouvée. J’ai trouvé un homme entre mille; une femme entre toutes, je ne l’ai pas trouvée.
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
J’ai trouvé cela seulement, que Dieu a fait l’homme droit, et que celui-ci s’est embarrassé lui-même dans des questions infinies.
