Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
A good name is better than precious perfume, and the day of one's death than the day of his birth.
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
It is better to go to the house of mourning than to go to the house of feasting; for that is the end of all men; and the living will lay it to heart.
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Sorrow is better than laughter; for by the sadness of the countenance the heart is made better.
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
The heart of the wise is in the house of mourning; but the heart of fools is in the house of mirth.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
It is better for a man to hear the rebuke of the wise than to hear the song of fools.
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
For as the crackling of thorns under a pot, so is the laughter of a fool. This also is vanity.
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Surely the gain of oppression maketh a wise man foolish, and a gift corrupteth the understanding.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Better is the end of a thing than its beginning. Better is the patient in spirit than the proud in spirit.
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Be not hasty in thy spirit to be angry; for anger resteth in the bosom of fools.
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Say not, “What is the cause that the former days were better than these?” For thou dost not inquire wisely concerning this.
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Wisdom is as good as an estate? yea, it hath an advantage over it for them that see the sun.
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
For wisdom is a defence, and money is a defence. But knowledge hath the advantage. For wisdom giveth life to them that have it.
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Consider the work of God! Who can make straight that which he hath made crooked?
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
In the day of prosperity be joyful; but look for a day of adversity! for this also, as well as the other, hath God appointed, to the end that a man should not find out any thing which shall be after him.
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
All this have I seen in my days of vanity. There are righteous men who perish in their righteousness, and there are wicked men who live long in their wickedness.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Be not righteous overmuch; neither make thyself over-wise! Why shouldest thou destroy thyself?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Be not overmuch wicked; neither be thou a fool! Why shouldst thou die before thy time?
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
It is good that thou shouldst take hold of this; yea, also, from that withdraw not thy hand. For he that feareth God shall escape all those things.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
Wisdom strengtheneth the wise more than ten mighty men who are in the city.
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Truly there is not a righteous man upon the earth who doeth good and sinneth not.
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Give no heed to all the words which are spoken, lest thou hear thy servant curse thee!
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
For many times thine own heart knoweth also that even thou thyself hast cursed others.
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
All this have I tried by wisdom. I said, “I will be wise;” but it was far from me.
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
That which is far off and exceeding deep, who can find it out?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
I applied my mind earnestly to know, and to search, and to seek out wisdom and intelligence, and to know wickedness and folly, yea, foolishness and madness.
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
And I found more bitter than death the woman whose heart is snares and nets, and her hands bands. He that pleaseth God shall escape from her; but the sinner shall be caught by her.
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
Behold, this have I found, saith the Preacher, putting one thing to another to find knowledge.
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
That which my soul hath hitherto sought, and I have not found, is this: a man among a thousand I have found, but a woman among a thousand have I not found.
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
Lo, this only have I found, that God made man upright, but they have sought out many devices.
