Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
A [good] name is better than precious ointment, and the day of death than the day of one's birth.
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
It is better to go to the house of mourning than to go to the house of feasting: in that that is the end of all men, and the living taketh it to heart.
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Vexation is better than laughter; for by the sadness of the countenance the heart is made better.
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
The heart of the wise is in the house of mourning, but the heart of fools in the house of mirth.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
It is better for a man to hear the rebuke of the wise, than to hear the song of fools.
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
For as the crackling of thorns under a pot, so is the laughter of the fool. This also is vanity.
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Surely oppression maketh a wise man mad, and a gift destroyeth the heart.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Better is the end of a thing than its beginning; better is a patient spirit than a proud spirit.
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Be not hasty in thy spirit to be vexed; for vexation resteth in the bosom of fools.
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Say not, How is it that the former days were better than these? for thou dost not inquire wisely concerning this.
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Wisdom is as good as an inheritance, and profitable to them that see the sun.
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
For wisdom is a defence [as] money is a defence; but the excellency of knowledge is, [that] wisdom maketh them that possess it to live.
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Consider the work of God; for who can make straight what he hath made crooked?
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
In the day of prosperity enjoy good, and in the day of adversity consider: God hath also set the one beside the other, to the end that man should find out nothing [of what shall be] after him.
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
All [this] have I seen in the days of my vanity: there is a righteous [man] that perisheth by his righteousness, and there is a wicked [man] that prolongeth [his days] by his wickedness.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Be not righteous overmuch; neither make thyself overwise: why shouldest thou destroy thyself?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Be not overmuch wicked, neither be thou foolish: why shouldest thou die before thy time?
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
It is good that thou shouldest take hold of this; yea, also from that withdraw not thy hand: for he that feareth God cometh forth from them all.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
Wisdom strengtheneth the wise more than ten mighty [men] that are in a city.
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Surely there is not a righteous man upon earth, that doeth good and sinneth not.
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Also give not heed unto all words that are spoken, lest thou hear thy servant curse thee.
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
For also thine own heart knoweth that oftentimes thou thyself likewise hast cursed others.
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
All this have I tried by wisdom: I said, I will be wise; but it was far from me.
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Whatever hath been, is far off, and exceeding deep: who will find it out?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
I turned, I and my heart, to know, and to search, and to seek out wisdom and reason, and to know wickedness to be folly, and foolishness to be madness;
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
and I found more bitter than death the woman whose heart is nets and snares, [and] whose hands are bands: whoso pleaseth God shall escape from her; but the sinner shall be caught by her.
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
See this which I have found, saith the Preacher, [searching] one by one to find out the reason;
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
which my soul yet seeketh, and I have not found: one man among a thousand have I found, but a woman among all those have I not found.
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
Only see this which I have found: that God made man upright, but they have sought out many devices.
